Донедавна лише невелике товариство однодумців знало, що 24 серпня цього року з нагоди найбільшого державного свята – Дня Незалежності України – в Полтаві відбулася непересічна наукова подія. На дзвіниці Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ КП було введено в дію унікальний та власне єдиний у світі інструмент, який, як пояснює його винахідник Адам Гожий, дозволяє демонструвати переносну силу інерції, що виникає внаслідок обертання Землі. Офіційна назва винаходу – український маятниковий інструмент.
Побачити наукову новинку першими запросили журналістів, але вже після того, як у дні святкування Покрову Пресвятої Богородиці архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір благословив початок публічного показу.
Безумовно, ще до спілкування з Адамом Гожим було зрозуміло, що встановлення винаходу на дзвіниці храму повинне мати якесь особливе пояснення. І воно справді є: перші спостереження, які наштовхнули його на майбутнє відкриття, пов’язані з відвіданням богослужінь у Свято-Успенському кафедральному соборі.
Маятник із синьо-жовтою стрічкою
Ми підіймаємося східцями на дзвіницю собору, ледве встигаючи за Адамом Васильовичем Гожим. Відразу зрозуміло, що для нього тут уже все добре знайоме. Не лякають ні протяги, ні осіння холоднеча. Сьогодні він по-особливому святковий: комірець сорочки й краватка яскравіють українськими орнаментами. В руці – невеличкий глобус. За мить десь над нами мелодійно озивається дзвін, а перед очима відкривається досить незвична для далеких від наукових експериментів людей картина: у пристосуванні за зразок ніші чорного кольору поміщено “дітище” винахідника. Якщо трохи придивитися – маятник рухається. Він також святковий і патріотичний – із синьо-жовтою стрічкою.
– У вас годинники механічні є? – намагається спростити наукову лекцію винахідник. – У годиннику, щоб він коливався, потрібен якийсь імпульс. Наприклад, пружиною стиснути. А цей маятник рухається без будь-якої зовнішньої видимої сили. Усі говорять: “То що ви – винайшли вічний двигун?” (Сміється. – Авт. ). Ні, це не вічний двигун, тому що він обертається за рахунок переносної сили інерції, яка виникає від обертання Землі.
Ясна річ, інформація специфічна. Утім, у цьому випадку інакше бути й не може, адже Адам Васильович Гожий понад сорок років працював у Полтавській гравіметричній обсерваторії і займався вивченням проблем обертання Землі.
– Сили земного тяжіння і обертання Землі навколо своєї осі та навколо Сонця є тими головними природними силами, які “правлять” Землею і дію яких цивілізоване людство зобов’язане чи навіть приречене безперервно вивчати. Це дуже важке, але надзвичайно важливе для фундаментальної науки завдання, маловідоме широкому загалу, навіть людям із вищою освітою. Воно важко піддається популяризації, його потрібність складно доводити й захищати, – говорить Адам Гожий.
Ми слухаємо вченого й почуваємося так, наче за крок до всіх позаземних таємниць, які бентежили уяву в юності. А Адам Васильович тим часом розповідає і про заснування Полтавської гравіметричної обсерваторії у 1926 році, і про роки своєї роботи над створенням у ній різноманітних пристроїв, приладів, інструментів і спеціальних павільйонів для астрономічних спостережень.
Довгий шлях до патенту
Зважаючи на величезний досвід роботи науковця, не втримуємося, щоб не поцікавитися, скільки йому років. “Немало”, – віджартовується Адам Васильович. Спробу зробити самостійні підрахунки через з’ясування року виходу на заслужений відпочинок відбиває веселим зауваженням: “Я із тих пенсіонерів, які добровільно не вийшли на пенсію”.
Патент України на винахід українського маятникового інструмента Адам Гожий отримав у червні минулого року. В 2005-му запатентував основний його прототип – маятниковий інструмент. Загалом же говорить, що в процесі роботи довелося створити десятки різних варіантів цього пристрою. Перший зразок – то взагалі окрема історія: для його виготовлення у хід пішла навіть величезна стара парасоля. Але й тоді все працювало й підтверджувало припущення вченого-астронома.
Надалі деталі довелося замовляти в різних майстернях Полтави та інших міст. Суттєву матеріальну й моральну допомогу надали просто небайдужі люди – Василь Лемик, Олег Завгородній, Юлія Ходаковська, Ігор Бочаров, а також донька винахідника – Людмила Гожа. Найприкріше, що Полтавської гравіметричної обсерваторії у цьому переліку немає. Розпочату в її павільйонах роботу довелося завершувати вдома.
За словами Адама Гожого, його винахід може допомогти науковцям у ряді специфічних досліджень, серед яких – і вивчення явища біолокації: “Давно відомо, що всі живі істоти, а людина в першу чергу, мають біологічне поле, випромінюють і засвоюють якусь біологічну енергію. А що це за енергія, ніхто точно ще не пояснив. Немає приладів для її вивчення. Можливо, для цього вдасться використати мій інструмент”. Є місце для винаходу астронома і в нашому повсякденному сучасному житті, приміром, для розміщення вуличної рухливої реклами. Уявляєте рекламу, підпорядковану обертанню Землі? І виходить, що фантастика тут ні до чого.
На все воля Божа
Адам Васильович Гожий упевнений, що зробити винахід йому вдалося винятково з Божою поміччю. Прикметно, що його навернення до віри свого часу було своєрідним розворотом на сто вісімдесят градусів. На початку 1990-х, у складний період руйнації радянської імперії, вчений-астороном, справжній професійний безбожник, який читав лекції з атеїзму, натрапив на книгу іменитого колеги-астронома, де той доводив, що всі наукові відкриття в історії людства були зроблені з волі Господа. Вразився, проаналізував, замислився… І невдовзі вже молився у дзвіниці тоді ще не відбудованого Свято-Успенського кафедрального собору.
До осяяння було ще довго. Ще мав відродитися знищений більшовиками храм. Коли ж він нарешті постав, у 2003-му році, Адам Гожий став у ньому одним із постійних прихожан. Якось під час богослужіння з ним відбулася дивна історія.
– Я з тих людей, які ніколи не стають наперед, щоб усім їх було видно. Мені найкраще десь позаду. Так і в храмі. Стою одного разу, підняв голову – і мені все закрутилося, ніби я падаю. Далі відчуваю, що я ані руш, але бачу, що панікадило (люстра) під центральним куполом храму ледь-ледь коливається у горизонтальній площині навколо своєї вісі. І відтоді я почав замислюватися, чому воно рухається.
Авжеж, вчений не перестає ним бути і перед іконами. В інших полтавських церквах, та навіть у київських, Адам Васильович також пильно придивлявся до панікадила. Утім, нічого поміченого в Свято-Успенському храмі там не повторювалося. Це перше пояснення зовсім просте – в полтавському соборі панікадило тримається на ланцюгу, а не на жорсткій основі. Інші міркування-дослідження винахідника – то вже суто наукові кроки, яких із 2007 року було зроблено, що тих зірок на небі. Головне, про що православний астроном “Адам Гожий – раб Божий”, як йому подобається повторювати, протягом своїх досліджень не забував, – що на все воля Господня.
Астроном плюс агроном
Сназі Адама Васильовича й умінню залишатися вірним улюбленій справі позаздрили б тисячі молодих людей. Утім, він був таким енергійним і раніше. Чого варта лише історія із захопленням так званим динозавровим деревом – гінкго білоба. Початок її – у прищепленій ще з дитинства на рідній Волині любові до вирощування усілякого зела. Авжеж, тільки ця любов може спонукати до таких, здавалось би, дивацтв, як купування на базарі незнайомих рослин. Продовження ботанічної історії – у серії авторських публікацій про гінкго білоба в “Зорі Полтавщини” на початку 2000-х за підписом “Адам Жданюк” та дистанційному навчанні в Полтавській державній аграрній академії: астроном став іще й агрономом! Цього року, каже, двічі їздив провідувати своє динозаврове дерево в одному з сіл поблизу Полтави. Хвилюється, щоб ніхто не пустив під сокиру. Воно ж – не просто “жива копалина”, а ще й учасник експериментів ученого.
Зараз в Адама Васильовича маршрут обертається навколо трьох міст: Полтави, Києва, Львова. Поїздки стосуються подальшої долі його винаходу, але забігати в розповідях наперед він не хоче. Зате годинами, цікаво й доступно, може розповідати про винаходи, до яких ми вже давно звикли, – скріпка, гумка на верхівці олівця і т. д. Із зітханням говорить про занедбане в Україні патентове право, про те, як цим користаються за кордоном, пильно придивляючись до успіху навіть наших школярів і студентів на міжнародних олімпіадах. “Виходить, що ми все роздаємо, тоді як, наприклад, китайці відвідують усілякі міжнародні симпозіуми тільки з метою послухати, а не, боронь Боже, щоб розказати. От, зокрема, фітотерапія. Скільки в нас у відкритому доступі є публікацій! А брався я колись з’ясувати, як азійці лікуються за допомогою дерева гінкго, то нічого не вийшло: у них секрети – і все”.
…Спустившись на землю із дзвіниці, ми ще довго розмовляємо з Адамом Васильовичем Гожим біля Свято-Успенського собору. Після прощання він іде помолитися до святого храму.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”