28  жовтня зустрічає 90-й день народження Дмитро Макарович Діденко – учасник бойових дій Другої світової війни, поважний ветеран, полковник у відставці, людина із великим бойовим, трудовим і життєвим досвідом. Та для мене, його внучки, він перш за все залишається людиною з великим серцем, гострим розумом і веселою вдачею.
Плине час і поволі віддаляє нас від трагічних подій 1941–1945 років, але вони залишаються незабутніми… Незабутніми для тих, хто волею долі став свідком чи учасником Другої світової війни.
Події страшних років війни торкнулися кожного українця, кожної сім’ї, зоставивши в їхніх душах слід на все життя. Обороняти рідну землю пішли як досвідчені бійці й командири, так і ще зовсім молоді хлопці, яких відірвали від рідної домівки та кинули у жахливе полум’я війни.
Важкі випробування випали на долю Дмитра Макаровича. До Другої світової він був звичайним сільським хлопцем, який допомагав своєму батькові по господарству. Дуже хотів учитися малювати. Але свій 18-й день народження зустрів уже не в колі рідних, а на полі бою – потрапив на фронт 17-річним юнаком. За свою службу отримав не одну нагороду, був поранений, втрачав побратимів, пам’ятає кожний крок на фронтових дорогах. Важко уявити ті випробування, через які він пройшов. Пройшов із честю, міцним духом і нестримною жагою до життя.
Війна залишила після себе руїни й голод повоєнних років. Але життя тривало. Треба було піднімати й відбудовувати країну, місто, годувати свою сім’ю. Дідусь багато працював. Закінчив інститут, виростив трьох доньок. Піклується про двох онуків і правнучку. Він завжди мені каже, що не можна відмовляти людям, коли вони просять про допомогу, а несправедливість завжди має бути покарана. Робота і гарний настрій – ось його рецепт від усіх хвороб. Власним прикладом він показує, що ці 90 довгих років прожиті в бойових і трудових буднях, зі щирим серцем, відзнаками, пошаною, добрими словами друзів і колег, спомином про справи минулих літ.
Мені кажуть, що я дуже щаслива, адже в мене такий дідусь. Погоджуюсь: мені справді поталанило, бо маю свого Героя. З нагоди ювілею зичу дідусеві, Дмитру Макаровичу Діденку, здоров’я, наснаги й оптимізму та бажаю прожити ще багато світлих днів і щасливих років!

Ольга КУРИШКО.
м. Полтава.