Той похмурий день таки залишить світлий спогад у душах всіх, хто прийшов до стін Кременчуцької спеціалізованої школи №10 із поглибленим вивченням англійської мови у день відкриття меморіальних дощок двом її випускникам – письменникові Віктору Федоровичу Баранову та учасникові АТО Артему В’ячеславовичу Носенку.
Двоє громадян України. Дві долі. Обох об’єднують не тільки пороги рідної школи, яку вони закінчили з різницею у майже сорок років, але й велика любов до рідної землі, до Матері-України.
Старший із них – кавалер ордена “За заслуги” III ступеня Віктор Баранов – боровся за щастя її народу за допомогою рідного українського слова, молодший – кавалер ордена “За мужність” III ступеня Артем Носенко – робив це зі зброєю в руках і загинув, захищаючи цілісність рідної держави на східних рубежах. Кожен окремо й обидва водночас немов будували міст між різними світами над річкою із назвою “Життя”. У той же час обидва засівали життєву ниву добірним зерном, ім’я якому – честь, гідність і патріотизм.
Право на відкриття меморіальних дощок було надано старшокласникам школи, вони ж і розпочали захід, під час якого виступив секретар Кременчуцької міської ради Юрій Гриценко, дружина Віктора Федоровича Баранова Лідія Петрівна, мама загиблого воїна Валентина Іванівна Носенко. Своїми думками поділилися директорка школи Наталія Володимирівна Мамон, учениця старших класів Катерина Крамаренко та автор цих рядків. Йшлося про нетлінні істини, за допомогою яких присутнім ще й ще раз нагадали про суть минущого і вічного.
На вшануванні пам’яті були присутні рідні брати Віктора Федоровича Леонід та Василь, їхні дружини, племінники, інші представники великої родини Баранових, а також школярі, знайомі, сусіди та шанувальники його творчості.
Чимало з побаченого й почутого – неначе імператив відповідальності за все, що діється на твоїй землі з усім твоїм народом. Під журавлине прощання цей захід спонукав сприйняти життя без масок. Водночас кожне слово, що лунало під час читання вірша-діаманта Віктора Баранова “До українців”, очищало душу, додавало снаги і любові до життя саме на нашій благословенній українській землі.

Федір ЧУЖА
Журналіст