Напрочуд ясна, урочиста після тривалої сльоти погода, яка прийшла до нас на Покрову, 14 жовтня, спонукала до теплих роздумів про той святий сяючий омофор, що його Пресвята Богородиця розпростерла над потерпаючим від нападників-ворогів і прагнучим визволення народом понад тисячу років тому. Вірилося, що його захисна благодатна сила, вимолена добою глибокого пошанування Покрови Божої Матері в українськім козацтві, знову з нами. З усіма нашими героями, які 14 жовтня приймали вітання з Днем захисника України.

Біля залитого золотими променями Сонячного парку, що біля Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, шикувалися ветерани АТО, військові, волонтери з усіх районів області на Марш нескорених. Майоріли наші небесно-пшеничні прапори, лунали радісні вигуки чоловіків, які нетерпляче шукали й нарешті знаходили бойових побратимів: дружні рукостискання, міцні обійми… І все це під веселий гомін дитячих голосів – дітвора охоче досліджувала прибулі на Марш бойові машини. Мами поспішали зробити фото на пам’ять.
– Це – броньована машина “Саксон”, вона британська, – пояснює старший сержант Сергій Кобець. – У Полтаві така одна, отримали рік тому, в ремонті ще не була. Зручна, надійна. Завдань у неї багато. Не ця безпосередньо, але подібні машини на сході використовувалися і як санітарні. У ній може вміститися 8 чоловік.
– Бойова розвідувально-дозорна машина, – відрекомендовує свого “броньованого коня”  сержант Андрій Хижняк і відразу попереджає, що зайвих питань у цьому випадку краще не ставити. Сам він на службу був призваний у 2014 році, воював у 93-й бригаді.
– Ті, хто потрапив у військо в 2014-му, пройшли через усі тяготи війни – Донецький аеропорт, Іловайський котел, пізніше – Дебальцеве, – каже Андрій Хижняк. – Волонтерський рух іще тільки набирав обертів, був дуже нескоординований. Мені допомагав Полтавський батальйон небайдужих, а тепер і я в його рядах. У вільний час допомагаю своїй 93-й бригаді. На “гражданці” після повернення витримав тільки рік і знову пішов служити. Це – моє. Тим більше в такий скрутний час, коли треба захищати Батьківщину, передавати досвід молодшим.
***
Під закличні звуки барабанів Марш нескорених рушив до Соборного майдану. Відразу за бойовими машинами йшла наша незламна Небесна Варта – не торкаючись ногами землі, не перекидаючись ні єдиним словом, обпікаючи перехожих поглядами з портретів, що їх несла молодь. Це данина шани нашим героям, які полягли від кулі ворога на передньому краї, загинули від тортур у полоні, не витримали змагання зі смертю у госпіталях. Це незабутній урок для тих, хто тримав у руках їхні світлини, – такої серйозної і зворушеної колони з нашої безтурботної юні мирна Полтава давно не бачила… Виструнчившись і взявши під козирок, учасників Маршу проводжав військовий поважних літ.
І в Сонячному парку, і біля Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка лунали вітання на честь бійців АТО, адресовані кожному конкретно, – з десятками прізвищ, військових звань, фактів із бойового шляху. Своєрідне святкове знайомство продовжилося і біля пам’ятника гетьману Іванові Мазепі. Мітинг відкрили виконанням Гімну України. Полеглих героїв вшанували хвилиною мовчання під церковний дзвін, кожен удар якого ще довго відлунював і над Соборним майданом, і в душі всіх небайдужих. З першого погляду було зрозуміло, де біля пам’ятника стояли ті, кому найнестерпніше боляче, – матері, дружини, діти наших загиблих захисників.
Звернувшись до загалу, голова облдержадміністрації Валерій Головко нагадав, що за час війни зі сходу не повернулося 175 полтавців, а також наголосив, що подвиг ветеранів Другої світової війни і подвиг сучасних героїв об’єднав наш народ. Зі святом бойових побратимів привітав керівник Центру допомоги учасникам АТО в Полтавській області Валерій Довженко. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір розповів історію свята Покрови Пресвятої Богородиці, а також закликав усіх по-християнськи ставитися до випробувань, які попускає Бог. “Господь випробовує, чи достойні ми жити в своїй державі. І народ довів, що достойні”, – сказав владика Федір. Як приклад добрих справ, які звершуються задля України, він назвав і спорудження пам’ятника Іванові Мазепі, біля якого зібралися учасники Маршу, і відновлення Свято-Успенського кафедрального собору, на місці якого ще недавно не було й сліду від зруйнованої в радянські часи святині.
Покладанням квітів до пам’ятника гетьманові Івану Мазепі під час мітинга вшанували пам’ять борців за Україну всіх періодів нашої звитяжної історії. Першою із майдану до Свято-Успенського кафедрального собору рушила молодь із портретами загиблих героїв. Помітивши, як перші юнаки й дівчата вже зайшли до храму, а останні тільки чекали в цьому безперервному жалобному потоці своєї черги рушити від пам’ятника, жінки витирали мокрі очі. “Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок! Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої – всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє”, – летіли слова відомої пісні над Івановою горою. У соборі священики звершили поминальне богослужіння за полеглими бійцями, а також помолилися за всіх, хто обороняє східні рубежі України сьогодні.
***
Тим часом біля храму розпочався традиційний благодійний ярмарок від Полтавського батальйону небайдужих. Пасічники припрошували у ятки з медом, майстри народної творчості пропонували вишиванки, кераміку, обереги, волонтери – розмаїття сувенірної продукції. Усіх бажаючих навчали виготовляти ляльки-мотанки, плести патріотичні стрічки. Для дітей працювала зона розваг.
Гастрономічних шедеврів на Покровському ярмарку, як завжди, було на всяк смак: від “козацьких” бутербродів з меленим салом до вишуканих тістечок. За бажанням можна було підкріпитися й улюбленими “олів’є” та “шубою”, пловом, бограчем, варениками, пиріжками, іншими стравами.
Багато гостей дійства зупинялися біля дівчат із оберемками духмяних осінніх квітів і милувалися створенням барвистого вінка з промовистою назвою “Родинне коло”. Координатор Покровського ярмарку Наталія Скорик розповіла, що з проханням про квіти волонтери напередодні звернулися, зокрема, й до власників приватних садиб на Подолі, і жоден їм не відмовив.
Традиційний ярмарковий концерт на спеціально облаштованій сцені відкрився виступом пісенно-танцювального колективу обласної філармонії “Полтава”. Хтось із гостей насолоджувався піснями, хтось прогулювався у парку, а бойові побратими, як і має бути, не могли наговоритися. Тисли руки, фотографувалися гуртами з синьо-жовтими, рясно засіяними фронтовими автографами прапорами біля пам’ятника гетьманові Івану Мазепі.
Ярмаркувальників прибувало. Назустріч тим, хто вертав назад, ішло чи не втричі більше люду – з дітьми, з хорошим настроєм і щирим розумінням того, що кожна витрачена на благодійному заході гривня допоможе нашим бійцям відновитися після поранень. Усього для цієї благої справи на Покровському ярмарку було зібрано понад 62 тисячі гривень.
***
Багатолюдно 14 жовтня було і в іншому куточку Полтави – 20-річчя храму та престольне свято відзначили духовенство й прихожани Свято-Покровської церкви УПЦ КП, що в мікрорайоні Сади-2. Божественну літургію очолив архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Не всім вірянам вистачило місця у храмі, й велелюдне людське віче розлилося на церковному подвір’ї, де також звучали святі молитви і щирі вітання.

Вікторія КОРНЄВА
Микола БЕЗНОС (фото)
Анна ВАСЕЦЬКА (фото)
“Зоря Полтавщини”