Моє знайомство з мешканцями Малої Рублівки Котелевського району Сергієм Феленком і Сергієм Дроздом відбулось під час відзначення Дня їхнього села. Тоді обом учасникам антитерористичної операції односельчани надали почесне право покласти квіти до пам’ятника полеглим воїнам Другої світової… Захотілось більше дізнатись про двох тезок, про їхній фронтовий період на буремному сході. Пропонуємо читачам розповідь Сергія Феленка.

“Я закінчив фізико-математичний факультет Полтавського державного педінституту імені В.Г. Короленка. На п’ятому курсі навчався за індивідуальним графіком, бо паралельно вчителював у Малорублівській школі. Строкову армійську службу пройшов у прикордонній частині на Львівщині, на українсько-польському кордоні. Після звільнення в запас спочатку працював інспектором відділу нагляду та безпеки у Крюківській виправній колонії №29, а потім так склалось, що працювати довелося в торгівлі – менеджером із продажу електроінструментів у одному з магазинів Полтави.
На початку квітня 2014 року, коли тривала перша хвиля мобілізації, мені й моєму тезці зателефонували із сільської ради. Повідомили, що викликають у райвійськкомат, куди теба прибути на 7-му годину ранку. Ми зрозуміли, про що йдеться. Не ховалися, не шукали причин, щоб “закосити” від мобілізації…
Направили нас у селище Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, де базувалась 93-тя бригада. У ній служили строковики і контрактники. Призивали нас як зв’язківців, але я отримав навички навідника установки “Град”. До слова, навчав мене командир, колишній афганець із позивним “Дід”. Сергій Дрозд був водієм.
Нас у складі бригади спочатку направили на межу Харківської і Донецької областей. Потім служили у Добропіллі, що на Донеччині. Справжнє бойове хрещення відбулось        1 липня поблизу водосховища у селі Карлівка. Там розташовувався опорний пункт російських найманців. Завдання нашої 3-ї батареї реактивного дивізіону –  витіснити ворога з добре облаштованого бетонного укріплення. Вогонь вели з далекої позиції. Коли стріляли з “Граду”, звук був неймовірної сили, “Урал” розкачувало в різні боки”.
Під час бойових дій Сергій Феленко і Сергій Дрозд могли отримати поранення, але завдяки їхній рішучості й винахідливості, Божому заступництву їм вдавалося вціліти.
“У зоні АТО конче знадобились мої знання з математики: у проведенні точних розрахунків, з’ясуванні координат перебування ворога, вираховуванні моменту, коли він може завдати вогневого удару, – продовжує розповідь Сергій Феленко. – Після виконання бойового завдання у Карлівці на початку осені ми передислокувались до Пісок, потім – до Авдіївки. Довелось побувати й біля Донецького аеропорту, який несамовито намагались захопити російські найманці. Коли його штурмували сепаратисти, нам повідомляли координати, аби “Градами” ми могли придушити їхні вогневі точки.
14 жовтня повідомили про ротацію. Ми повернулись у свою бойову частину, техніку поставили у бокс. Отримали відпустку на 10 днів. Приїхали додому. Приходили односельці, приносили продукти харчування, розпитували про те, як воюється у зоні АТО. Принагідно зазначу, що відчутну допомогу мені, Сергієві та ще одному солдату надав приватний підприємець – мій роботодавець із Полтави. Усім трьом він придбав вкрай необхідні бронежилети.
Після відпочинку повернулись на Донбас. Нас очікувала капітально відремонтована бойова машина. На ній знову ж таки виконували бойове завдання, яке полягало у прикритті наших бійців, що вели оборону Донецького аеропорту. Наприкінці зими, у період перемир’я, досягнутого Мінськими домовленостями, участі у бойових діях не брали. Наше формування відійшло на 70 кілометрів від зони зіткнення”.
23 березня 2015 року обох Сергіїв, які майже рік пліч-о-пліч служили у зоні проведення антитерористичної операції, демобілізували й зарахували до оперативного резерву. Надзвичайно хвилюючою для них була зустріч на рідній землі з односельцями. Працівники сільської ради, малорублівці зустріли своїх відважних земляків із хлібом-сіллю та квітами.
На початку червня Сергій Феленко одружився. Разом із дружиною Ніною виховують синочка Олексія, якому нещодавно виповнилось п’ять місяців. Чоловік продовжує працювати у торгівлі в обласному центрі. Сергій Дрозд із дружиною Наталією виховують сина Владислава й доньку Марину. Сергій сумлінно трудиться трактористом у ПСП “Ковпаківець”.
Мала Рублівка по праву гордиться своїми земляками, учасниками бойових дій, АТОвцями Сергієм Феленком і Сергієм Дроздом – справжніми патріотами нашої рідної неньки України.

Анатолій ДЖЕРЕЛЕЙКО
Журналіст