Досить часто можна почути висловлювання про те, що незабаром люди зовсім перестануть читати й електронні гаджети повністю замінять книжки та періодику. Можливо, так колись і станеться, але не настільки швидко, як того жадають виробники планшетів-ноутбуків й інтернет-провайдери. Навпаки, смак до читання в багатьох тільки-но прокидається. В цьому переконана бібліотекар Тетяна Денисенко із села Заворскло Полтавського району. Вона говорить, що останнім часом селяни разом зі своїми дітьми все частіше відвідують сільську бібліотеку:
– Виявляється, не всім дітям цікаво цілими днями “блукати” Інтернетом. Приміром, в однієї бабусі з нашого села ціле літо гостювала онука-п’ятикласниця. Якось довгенько не було електрики, й вона захопилася читанням – все до мене бігала за книжками, а потім навіть зраділа, коли Інтернет зламався.
Найстаршому читачеві заворсклянської бібліотеки – за 70 років, а найменшій – всього три рочки. Маленькій книголюбці улюблені казочки читає мама, а дівчинка уважно слухає й допомагає перегортати сторінки. У чоловіків особливим попитом користуються детективи й пригоди, жінки ж, як і годиться, зачитуються романами. Класика – теж у пошані.
Однак Заворскло Полтавського району цікаве не лише бібліотекою, фонди якої централізовано поповнюються, а й сільським музеєм старожитностей. Ідея його створення належить колишньому директорові місцевого Будинку культури Тетяні Баглай. Побувавши в сусідній Ковалівці, в музеї рушника, вона теж вирішила створити щось подібне. Приміщення під музей довго шукати не довелося – в бібліотеці звільнили одну кімнату. Експонати збирали всією сільською громадою.
Найбільше в експозиції, звичайно ж, рушників і вишиванок – автентичних, ручної роботи, є предмети селянського побуту –  коромисла, прядка, ціла колекція глиняних глечиків і мисок.
Є в музеї справжня жіноча скриня, в якій колись зберігалося придане. Вона важка, дубова, з відділеннями для намиста й інших жіночих дрібничок. У дитячій люльці з лози її колишня господиня капусту в льоху зберігала. Довелося за цю реліквію торгуватися…
Відвідувачів у сільському музеї багато, адже там – минуле українського села в предметах старовини. А ще зберігається історія багатьох місцевих родин, які віддали в музей дорогі серцю сімейні реліквії – щоб інші могли побачити їх і не забували, якого вони роду-племені.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”