Із 1 вересня ціна на електроенергію для населення підскочила на чверть: до 71,4 копійки за кіловат-годину при споживанні до 100 кіловат-годин на місяць. Якщо витрати складають від 100 до 600 кіловат-годин, дведеться заплатити по 1,29 гривні за кіловат, якщо ж витрачається більш ніж 600 кіловат-годин, тариф становить уже 1,638 гривні. І це – не останнє здорожчання: наступний стрибок ціни заплановано на 1 березня 2017 року року.
“То на чому будемо економити?” – питаю у земляків із Машівського району.

Людмила ЯРОШ, директор школи: “Субсидія людям дуже потрібна”
– Подорожчання співпало із початком навчального року, коли у школі дуже багато роботи. Тому на побутові теми спілкуватися з односельцями поки що ніколи. Але як економити – не знаю й сама. Адже взимку люди приходять додому після 17-ї години, у кожного в селі є господарство. Корову навпомацки не здоїш. Воду качати треба. Та й автоматичні пральні машини в нас уже не предмет розкошу. Тому субсидія людям потрібна дуже.
Ольга ІВАНИЦЬКА, бібліотекар: “Економити будемо… на лампочках”
– Уся побутова техніка – і холодильник білоруський класу А, і пральна машина – у моєму домі економна. Тому поки що про двозонний лічильник не задумувалися: тільки проект на його установку, кажуть, коштує кілька тисяч гривень. Зараз головний спосіб економії – ходжу за всіма й вимикаю світло. На чому економити будемо? На лампочках. Ледівських, світлодіодних. Брати краще не ті, що у спіраль закручені, а круглі, біленькі. Є такий інтернет-магазин, мені колега підказала, “АліЕкспрес” називається, де можна купити все: від мобільного телефона до черевиків. Так-от, у райцентрі чи Полтаві така лампочка в магазині коштує більше сотні гривень, а в Інтернеті – наполовину дешевше. Хто всі лампочки поміняв, кажуть, що по лічильнику дуже відчутно.
А тепло зараз люди економлять хто як може. Знаю чоловіка, який купив котел за 30 тисяч гривень. Якщо дрова гарні, то одна закладка гріє увесь дім кілька днів поспіль. Правда, лісосмуги навколо райцентру вже всі “лисі” стоять. Ми з родиною слідкуємо: де РЕМ лінії розчищає, там і підбираємо. Собі дров’яний котел у дім купили ще рік тому, поставили в прихалабку, під’єднали до системи опалення. Газовий запускаємо лише у великі морози, коли всі на роботі і дрів підкидати нікому. Тому минулої зими витрати газу були мінімальні. Не знаю, чи вийде цьогоріч якась субсидія. Як можемо, так і крутимось.
Микола ГОРОДЕЦЬКИЙ, пенсіонер: “Зимували, як при комунізмі”
– Тобі чесно сказати? За газ субсидії зібралося стільки, що не платили усе літо. За світло доплачували, бо ж у мене то зварювальний апарат працює, то болгарка.
Минулий опалювальний сезон перезимували, як при комунізмі. Старались у норму вкладатися, більше 18–19 градусів у хаті не бувало, добавляли температуру хіба для внука, коли гостював, але субсидія перекрила майже все. Тільки, скажу одразу, у мене друга “чорнобильська” категорія, тому пільгових кубів – 400.
Крім того, газовий котел маю дуже економний, за принципом парової топки. Там гріється не “рубашка”, а багато-багато трубок. Маленький, зручний, тепер таких не випускають: складні у виробництві. Для економії електроенергії, коли будинок гарно прогріється, періодично відключаємо насос, що ганяє гарячу воду в системі. А ще позапінювали всі щілини в домі, навіть плінтуси довелося відривати, щоб дірки запінити. Радіатори від стіни позатуляли теплоізоляційним матеріалом із фольгою, щоб грілися не стіни, а повітря в домі. Вікна у мене дерев’яні, їх ошкурив, скло “посадив” на герметик і поклеїв резинки, як на пластикових.
А при найгіршому розкладі є в домі справжній камін. Користуємося ним не часто – зазвичай, як з’їжджаються сини з родинами. Якщо в камін увесь день дрівця підкидати, буде тепло.
Газова колонка також “з’їдає” немало, тому влітку гарний вихід – літній душ. Купив пластикову бочку на 125 літрів, і за нинішньої спеки вода у ній прогрівається більш як на 40 градусів. Душ приймаємо тричі на день аж до холодів. А порахуйте, скільки це разів колонку запускати, особливо коли у спеку вся рідня з’їхалася?
Ззовні ніяким пінопластом поки що не утеплялися, але вичитав в Інтернеті: є така фарба, що замінює за теплоізоляційними властивостями 5-сантиметровий пінопласт. Будем думать.
Катерина БАКІНА, фельдшер: “Боронь Боже, зарплату піднімуть хоч на копійку…”
– Квартиру залишили старшій доньці з родиною, собі відремонтували чоловікову батьківщину – хатку-мазанку в селі, малесеньку, усього 24 квадратних метри опалювальної площі. Але вона дуже тепла. “Альтернативне” паливо розкопали вдома, біля старої хати: рештки радянського запасу вугілля. Економили, тому вистачило на всю минулу зиму. На роботі перевелася на півставки, бо внуки хворіли, треба було допомагати. А коли малі діти вдома, треба, щоб було тепло.
Грубку обіклали облицювальною цеглою – така тоненька, у Полтаві в “Епіцентрі” брали. Цегла нагрівається і тримає температуру до самісінького ранку. Але вугілля вже закінчується, дрів немає, як тільки амброзія відцвіте (я ж алергік із 20-річним стажем), підемо по лісосмугах. А що робити? Інакше з газом в оту мінімальну норму – пільгові 200 кубів по 3,6 гривні – не вкластися. Досі, з грубою, вкладалися. “Злидоті” бюджетній без отих 200 кубів у селі не вижити. Та ще в цьому році й порося не взяли, бо до мого батька, вже старого й хворого, за 200 кілометрів треба їздити з ночівлею, а хазяйство кидати ні на кого.
Хата маленька, то й субсидія маленька, 600 гривень. Але для нас дуже відчутна. Знаєш, чого зараз найбільше боюся? Не повіриш. Боронь Боже, зарплату піднімуть хоч на копійку, тоді моїй субсидії буде “до побачення”. У державі просто так нічого не робиться: півсотні добавлять, а за газ плати сам, бо дохід перевищив “поріг”… Молодшій дочці ж субсидія “не положена” – такі вийшли на папері виплати за 6 місяців декретної відпустки. То на зиму їм уже купили “газончик” дровець – кубометрів 5. 2700 гривень ті дрова обійшлися. Запитаєш, куди вони дрова в комунальній квартирі закладають? Е-е, то окрема історія.
Зять ще минулого року знадвору зробив погріб із погрібничком, у той погрібничок купили ми котел і через балкон у комунальну квартиру на першому поверсі провели альтернативне опалення. Усе зробив, як годиться, закільцював систему. Та минулої зими так по заметах, шукаючи дрова, налазився, що простудився, ледве вилікували всі гуртом. А аптека – це страшне!
Ти ж знаєш, я ніколи не скиглила, не скаржилася. А зараз задихаюсь: і від амброзії, і від таких цін. Так це ж я ще медсестра, хоч сама себе та рідню підлікувати можу! Своїм трудом зараз виживати ду-уже складно.
***
Це розповіді далеко не всіх опитаних земляків. Загалом же старше покоління розраховує на субсидію, молодь – на власні руки та здоров’я. Тож будьмо здорові й тримаймося! Скільки за таких цін витримають ліски, гайки та лісосмуги, покаже найближча зима.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”