Техніка, що використовується на потужних кременчуцьких підприємствах, набагато складніша й більш сучасна в порівнянні з тим устаткуванням, на якому навчають молодь у спеціалізованих професійно-технічних закладах. Через те студенти й учні, потрапляючи в цехи, зокрема Крюківського вагонобудівного заводу, виявляються неготовими працювати на обладнанні, задіяному в технологічних процесах пасажирського машинобудування, і витримувати високий виробничий темп.
Та вагонобудівники знають, як вирішити проблему дефіциту кваліфікованих кадрів, – вони самостійно “кують” власний трудовий резерв, виховуючи кваліфікованих спеціалістів на базі учбово-виробничого центру відділу кадрів ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод”.
– На державному рівні досі централізовано не переведені стандартизаційні документи, що є суттєвою перепоною на шляху розвитку міжнародного торгового партнерства. Звичайно, ми не стоїмо на місці, як і кожне підприємство, шукаємо вихід із цього непростого становища, у тім числі й шляхи на міжнародний ринок. Але потрібно чітко знати, чого саме очікують потенційні закордонні партнери, які висувають стандартизаційні вимоги щодо якості продукції й кваліфікаційного рівня спеціалістів, – зазначив голова спостережної ради – президент ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” Володимир Приходько.
Професіоналізм і технічна підготовка спеціалістів Крюківського вагонного – традиційно одні з найвищих на теренах СНД. Вони затребувані на багатьох підприємствах, і в першу чергу – на своєму рідному вагонобудівному заводі. За словами Володимира Приходька, спеціаліст, який пройде горнило заводського учбово-виробничого центру, потім зможе працювати в цеху, де збирають вагони, або в ремонтній службі заводу. Решта випускників ПТУ до високотехнологічного виробництва не допускаються.
Учбово-виробничий центр як окремий структурний підрозділ був організований у 1954 році. Особливу роль у його розвитку відіграв начальник відділу технічного навчання Леонід Дмитрович Столяров. За його керівництва були зведені основні об’єкти центру. Це було наприкінці 1970-х років. Нині до навчальної бази учбово-виробничого центру входять класи механічної обробки, вантажопідйомних механізмів, газового господарства, зварювальний клас та інші підрозділи. За центром закріплена й ділянка атестації зварників, де в обов’язковому порядку проходять первинну (для допуску до самостійної роботи) та періодичну (раз на два роки) атестацію всі зварники заводу.
– Згідно з ліцензією Міністерства освіти й науки України наш учбово-виробничий центр має право надавати освітні послуги за 26-ма професіями й 9-ма професійними групами. Ми можемо здійснювати підготовку й перепідготовку робітників на замовлення інших підприємств, але наше першочергове завдання, – так би мовити, вирощувати спеціалістів для власних потреб. Зокрема, в нас на виробництві часто виникає потреба в сумісництві. Так, деякі спеціалісти засвоюють за допомогою навчально-виробничого центру ще й професію стропальника і самі, без сторонньої допомоги, можуть транспортувати великогабаритні деталі, із якими їм доводиться працювати, – розповів начальник учбово-виробничого центру відділу кадрів ПАТ “КВБЗ” Максим Гудованний.
Деякі виробничі спеціальності періодично втрачають актуальність, але на підприємстві не поспішають звільняти тимчасово не затребуваних працівників – вони безкоштовно освоюють іншу професію, а потім їм надають роботу або заносять у трудовий резерв:
– Один із основних напрямків роботи заводського учбово-виробничого центру – підвищення розрядів наших спеціалістів. Є в нас і курси цільового призначення. Виробництво постійно змінюється, удосконалюються технології, тож нам доводиться знайомити наших працівників із нововведеннями, а потім атестувати їх. Для навчання за всіма необхідними для заводу професіями маємо необхідні плани і програми, а також кваліфікованих фахівців, які працюють на заводі.
Традиційно не залишається поза увагою вагонобудівного заводу й молодь, яка освоює робітничі професії. Так, на підприємстві мають змогу проходити виробничу практику студенти Кременчуцького коледжу національного університету імені М.Остроградського. На базі центру отримували професію станочники й зварники згідно з договором про співпрацю, укладеним між підприємством і коледжем. Подібні договори КВБЗ має і з іншими міськими навчальними закладами професійно-технічного спрямування.
– У коледжу є свої власні майстерні, але практика безпосередньо на виробництві набагато продуктивніша – в нас і матеріалу більше, і технічні можливості значно кращі, – наголошує Максим Гудованний.
Роботи в навчально-виробничого центру КВБЗ вистачає завжди, адже Крюківський вагонобудівний завод навіть в умовах тривалої економічної кризи залишається одним із найпотужніших підприємств області й постійно відчуває нестачу кваліфікованих кадрів. Так, протягом 2014 року на КВБЗ пройшли навчання 53 нових робітники, другу й суміжні професії освоїли більше 240 спеціалістів, підвищили свою кваліфікацію понад 3,5 тисячі осіб.
Навчання високотехнологічним спеціальностям – процес тривалий і кропіткий. Так, щоб “виховати” кваліфікованого токаря-фрезерувальника, потрібні роки. Зварники стають справжніми майстрами своєї справи також лише за 1–2 роки. Хоча безпосередньо навчальний процес триває всього 1–3 місяці, набагато більше часу необхідно, щоб “набити руку”. Але у пасажирському машинобудуванні головна увага приділяється якості, тож на заводі не шкодують ні часу, ні грошей на навчання й перенавчання власних спеціалістів, постійне підвищення їхнього професіоналізму. Справді, кваліфіковані кадри вирішують все, тим більше – в умовах жорсткої конкуренції.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”