“А  МИ якраз перетинаємо екватор. Жнивний”, – жваво зустрів нас минулої п’ятниці генеральний директор одного з найбільших об’єднань агропромхолдингу “Астарта-Київ” у Полтавській області – ТОВ ІПК “Полтавазернопродукт” – Юрій Мацак. Підприємство орендує 30 тисяч гектарів землі в Глобинському й Семенівському районах.
“Цього року під озимою пшеницею – 6255 гектарів. Половину вже змолотили. Агрофірми “Лан-2007” і “Мрія” віджнивували, на підході – “Бугаївка”. Урожайність рекордна – в середньому 60,8 центнера з гектара на круг, – розповідає Юрій Іванович. – Звісно, 50 відсотків обмолочених площ – ще не весь урожай, особливо якщо прогнози обіцяють дощі та сильні вітри, але на сьогодні результати радують. Це – заслуга нашого дружного колективу. Тому як керівник хотів би подякувати через газету всім нашим працівникам – комбайнерам, трактористам, кухарям, керівникам виробничих підрозділів”.

“Швейцарський годинник”
– Більше 6 тисяч гектарів ранніх зернових – це дуже великий обсяг роботи. У нас активно задіяні всі виробничі підрозділи, агрономічна служба, транспортний цех, елеватор. Усе разом працює злагоджено, як “швейцарський годинник”. Ще тільки водій від’їжджає від комбайна, а вже відомо, якої якості в нього зерно, з якою вологістю, на якому складі воно зберігатиметься. Ми кілька років налагоджували таку синхронність роботи всіх служб господарства. І маємо результат. Загалом по Глобинському району пшениця сьогодні більше 45 центнерів з гектара не йде, а в нас –  60,8 на круг! Згадайте, що раніше за показник у 50 центнерів уже Героя Соцпраці давали, – з гордістю зауважує Юрій Мацак.
Прикметно, що, попри застосування передових агротехнологій і високу забезпеченість сучасною сільгосптехнікою, в ІПК “Полтавазернопродукт” постійно шукають нових оригінальних рішень. Так, цього року в господарстві вперше для боротьби з хворобами ранніх зернових задіювали авіацію.
– Раніше ми застосовували свої самохідні обприскувачі. Вони в нас імпортні, останніх моделей. Так само маємо й тракторний парк від передових світових виробників. Але ми вирішили наймати вертольоти для швидкого реагування. Одна справа, що понад 6 тисяч гектарів озимої пшениці – це великі площі, так вони ще й розкидані по Глобинському та Семенівському районах. Тому, уявіть собі, поки переїдемо, поки підготуємо водовози… А вертольоти підняли – й за день зробили те, що могло б забрати цілий тиждень, – пояснює Юрій Мацак. – Дорого? Воно окупиться. Знаєте, як кажуть: “Карбованець починається з копійки”. І це ми розуміємо чітко. А те, що тонна зерна починається з колоска, – забуваємо. Нищівним методом – тракторами, обприскувачами – витоптуємо колосся. Ось ми й порахували, що невтрачена таким чином пшениця частково компенсує затрати по вертольоту. А ще ж плюс якість зробленого, плюс терміни.
Велетні “на краплі”
Попри те, що тема номер один для аграріїв у цю пору – жнива ранніх зернових, хіба можна було не поцікавитися у Юрія Мацака новацією із вирощування цукрових буряків, заради ознайомлення з якою лише протягом останнього тижня в господарстві побувало 3 делегації.
– Це вперше в Україні для вирощування цукрових буряків впроваджується пілотний проект зрошувальної системи крапельного типу ізраїльської фірми “Нетафім”. Але сама ідея не запозичена, ми придумали її разом із головним офісом “Астарти-Київ”. Днями в нас були голландські спеціалісти, то ми повезли і їх з екскурсією на буряки. Автобус великий, американський. Показується з нього голландська гостя і раптом – як вхопиться за двері! Очам своїм не повірила. “Це все – поле?” – питає. А воно десь гектарів 150, далі переходить у посадку, а та плавною лінією – у горизонт. Ні кінця, ні краю. Це ми звикли й не помічаємо, а гостю  вразило: у них же там поля, як у нас двори, – сміється Юрій Іванович.
Про сам крапельний полив розповідає, що система і затратна, і трудомістка, але переваг, у порівнянні з поливом фрегатами, багато. Варто згадати хоча б те, що під час роботи останніх грунт заплескується краплями й засолюється. У пілотному проекті живильна волога рухається по розташованих на міжряддях (на глибині 4 – 5 см) спеціальних трубках, ніби по капілярах, до того ж, окрім води, корінь отримує ще й міндобрива.
– Ми відремонтували за свої кошти 1,5 кілометра розташованого поблизу водоканалу, який будувався ще в 1970-х. Сьогодні це господарство “Полтававодгосп”. Відремонтували дві насосні станції, і тепер вони качають для нас воду з Дніпра. Восени, перед тим, як на поле зайдуть комбайни, всю систему потрібно буде зібрати вручну. Точно так, як її і монтували. Хоча, може, до того часу ще вигадаємо якесь спеціальне приладдя. Наша новація справді вимагає великих затрат ручної праці. Але ж це – оплачувана праця, це – додаткові робочі місця. Навіть зараз близько півтора десятка людей постійно працюють біля системи зрошення. Хто б міг подумати, що поліетиленові трубки, які й зубами не розірвеш, нараз пробиває дротянка. То люди ліквідовують ці прориви. Поки що, звичайно, йде тестування нової системи. Фінансові результати будуть зрозумілі восени. У перспективі ми зможемо розширити площі під “краплю” до 5 тисяч гектарів.
Екскурсію на поливні буряки для нас провели заступник генерального директора ТОВ ІПК “Полтавазернопродукт” Сергій Шишацький та головний агроном компанії Володимир Лойко. Новою справою займаються у двох виробничих підрозділах підприємства, в агрофірмах “Гриньки” й “Бугаївка”. На крапельному зрошенні тут 367 гектарів цукристих.
На пропозицію сфотографуватися зі справді незвичайно великим, як для середини липня, солодким коренем у руках місцеві працівники відповіли жартом – мовляв, за останні тижні тут уже близько 5 тонн буряків стали жертвами фотосесій.
– Сьогодні спека до 40 градусів, і якщо на інших полях буряк починає в’янути, скидати листя (а це ж усе економічні втрати), то тут він почувається прекрасно, – показує Сергій Шишацький на лапате смарагдове листя, яке біжить щедрими рядами з-перед очей кудись аж за горизонт. – Тут розроблений графік поливу, є певні норми витрат, датчики вологи, які показують, скільки води потрібно подати. Маємо надію отримати по 100 тонн урожаю з гектара. Це – реально.
Директор виробничого підрозділу агрофірми “Гриньки” Володимир Мигович пояснює, що спочатку задіювати систему поливу потреби майже не було, адже вистачало й природних опадів:
– За сезон вегетації буряку нам потрібно 500 міліметрів вологи. Опади нам вилили майже 200. Зараз ми вже увійшли в стадію поливу. Результат дуже помітний. Десять днів тому середня вага буряка була 400 грамів, сьогодні окремі екземпляри важать 600 грамів. Такі солодкі корені ми зазвичай копаємо вже восени.
Звісно, цікаво, якими ці цукристі будуть через кілька місяців. Може, доведеться влаштовувати фотосесію і для Книг усіляких “най-най…” досягнень.
Рекорд “шевченківців”, або “Кому жито
на весілля?”
Поки солодкі корені ще набирають у літній землі вагу, на пшеничних полях ІПК “Полтавазернопродукт” комбайни збирають збіжжя. Техніка задіюється як із власного парку, так і наймана. Причому до фірм, які надають ці послуги, висуваються високі вимоги – жодних втрат урожаю у полі.
У ВП АФ “Ім. Шевченка” пшениця вродила на славу. На одному з полів намолотили по 72 центнери пшениці з гектара. Всього ж було засіяно 600 гектарів. Двома комбайнами за день збирається до 60 гектарів.
– Космічні врожаї для цієї землі, – каже Сергій Шишацький. – За родючістю вона – одна з найгірших в ІПК “Полтавазернопродукт”. Ми ніколи не отримували тут таких колосальних результатів. А бачите, як склалося. І погодні умови посприяли, і місцеві працівники добре постаралися: гляньте, які тут чисті пшениці, ніде не вилягли, все оброблено, зроблено за технологією – от і результат. Думаю, в області таких показників немає. А зерно яке – виповнене, якісне! – заступник генерального директора показує колегам-агрономам розтертий у долоні колосок і сам, здається, дивується: – І це ж ми насінництвом не займаємося!
Директор ВП АФ “Ім. Шевченка” Василь Даценко розповідає, що робота в полі триває повний світловий день. Може, працювали б і довше, так швидко падає роса й не дає. Після пшениці комбайни вирушать на житні поля.
– Якщо треба буде кому на весілля жито, дзвоніть, передам на Полтаву, – серйозно говорить Василь Петрович. – Бо знаєте, якось оце й шукали люди. Переважно ж пшениця сіється. З житом клопоту не більше, але усі люблять їсти білий хліб. Утім добрий і житній. У нас – 415 гектарів жита, вирощуємо біля Кременчуцького водосховища. Там по берегах земля піскувата, і найкращий урожай дає саме жито.
Обганяючи наполоханих жнивною метушнею чорногузів, які розправляють свої довжелезні крила то над одним, то над іншим краєм поля, їдемо дивитися на “весільне” жито. Справді, височеннне, струнке, з предовгими повними колосками. Очікуваний урожай – 50 центнерів з гектара.
– Зерно купували дороге, авторитетної німецької фірми. Це – гібрид Пікасо. Сіється він всього 70 кілограмів на гектар, але за рахунок кущення з одного корінця маємо 5–6 стеблин із колосом. Стебло потовщене, практично не полягає, – коментує старший агроном ВП АФ “Ім. Шевченка” Юрій Трисячний.
За три дні жнивування на тік виробничого підрозділу вже було звезено близько 1,5 тисячі тонн пшениці. Тут працює зазвичай 6 – 7 чоловік. Загалом же в агрофірмі – 55 “шевченківців”. Колектив міцний, “бігунів” немає, зауважує Василь Даценко.
На жнивному фініші
У ВП АФ “Бугаївка” жнива тривали з 5 липня і на минулу п’ятницю (15 липня) із 542 гектарів озимої пшениці в полі залишалося уже тільки 85 гектарів.
– У середньому пшениця дає до 60 центнерів на круг. На окремих полях це навіть 70 центнерів. Усе залежить від культури-попередника: там, де сіялося по соняшнику, маємо гірший урожай, де після сої – кращий. Загалом на сьогоднішній ранок намолочено
2901 тонна. Результатом задоволені, і погодні умови не підвели, і все ми своєчасно підживили, внесли засоби захисту рослин від бур’янів та хвороб, – каже старший агроном ВП “Бугаївка” Валерій Краплина. – Після завершення збирання озимої пшениці комбайни поїдуть в інші господарства, а ми будемо займатися підготовкою грунту під наступний урожай. А через місяць-півтора почнеться збирання сої. У нас вона рання, посіяна на 385 гектарах площ. Ми практикуємо чотирипілля: на 1 800 гектарах ріллі майже порівну вирощуємо цукрового буряку, пшениці, соняшнику і сої.
Директор ВП АФ “Бугаївка” Іван Бахмат розповів, що в господарстві організовано підвіз харчування для 45 працівників: у полі, у тракторній бригаді, на току. (Це звичайна практика для всіх підрозділів ІПК “Полтавазернопродукт”). Звісно, куди легше працюється комбайнеру, якщо є можливість повноцінно підкріпитися. Причому не примостившись біля колеса десь навшпиньках, а в такій собі “їдальні на колесах”. Зі столом і акуратним посудом. Годують чотири рази на день. Для місцевих працівників ціна символічна – 2 гривні. Чужим – дорожче. Минулої п’ятниці жниварі обідали супом із галушками та варениками з капустою. Утім другу страву можна було вибирати. На десерт – компот із шарлоткою.
Крайньою точкою нашого відрядження у ТОВ ІПК “Полтавазернопродукт” став наймолодший підрозділ компанії – ВП “Глобине”. Це – елеваторний комплекс. Наразі він працює у дві зміни – з 8-ї до 24-ї години.
– За день приймаємо близько 1 тисячі тонн збіжжя. Специфіка в тому, що зерно в нас зберігається переважно  по господарствах, а тут відбувається вже його відвантаження на залізничний транспорт. Ми власне можемо очищати зерно, сушити, доводити до кондиції згідно з ГОСТами й відправляти на експорт, – розповів директор ВП “Глобине” Микола Романенко. – Збіжжя, яке надходить зараз, має вологість
11–12 відсотків. Це сухе зерно.
Тим часом лаборант хімічного аналізу Віра Нектовенко вже поспішала до чергової вантажівки з пшеницею, щоб відібрати проби для спеціальних досліджень. Зерно пахло полем, спекою і дорогою, але молода спеціалістка була зосереджена на зовсім інших характеристиках. Вона – одна з 2,5 тисячі працівників ТОВ ІПК “Полтавазернопродукт”, і від неї також залежить невпинний хід уперед місцевого “швейцарського годинника”.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”