Подію перенесення мощей святителя Миколая з Мір Лікійських до італійського міста Барі християнський світ згадує 22 травня.
У XI столітті Візантійська імперія переживала важкий період: турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали мешканців, паплюжили храми. Осквернення святинь обурювало не лише східних, а й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати їх від можливого знищення.
Саме з цією метою в 1087 році барійські купці, повертаючись із торгового плавання, завернули в місто Міри (поблизу сучасного міста Демре в Туреччині). Святий Миколай був похований у місцевому соборі в 342 році, але на час описуваних подій місто було зруйноване мусульманськими завойовниками, а гробниця з нетлінними святими мощами Чудотворця залишалася прихованою в занепалому храмі під наглядом невеликої кількості ченців. Вірні охоронці не хотіли віддавати прибулим святиню, тож барійці були змушені забрати її заради порятунку силою.
21 травня кораблі прибули в Барі, й незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли в церкву святого Стефана. Торжество супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що пробуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована і освячена папою Урбаном II церква святителя Миколая. Нині мощі Чудотворця зберігаються в Барі в базиліці Сан Сабіно.
У нашому народі травневе свято на честь Чудотворця має назву “Миколи Весняного”, або “Миколи Теплого”. У цьому контексті святого сприймали як покровителя хліборобів та захисника домашніх тварин. День Миколи Весняного вважався святом конюхів, тож на площах, посеред сіл, священики кропили коней свяченою водою. Одна з найголовніших подій на Миколу – вигін коней у поле на першу пашу. Також із цього дня колись починали стригти овець і сіяти гречку.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.