Подія, яка привела тисячі полтавців та гостей міста на Соборний майдан минулої суботи, 7 травня, – це не просто яскравий епізод сучасної історії українства. Це – справа честі всієї нашої нації, яка єднає під високо піднятою гетьманською булавою сотні поколінь борців за Українську державу, за її незалежність, соборність і волю. Це – болісне повернення до трагічних перипетій Полтавської битви, наслідки якої понад триста років святкували в Кремлі як перемогу над нашим народом. Повернення задля того, щоб покласти край московській політиці нищення самого права українців на патріотизм, видаючи його за локальні спроби чергової “хунти” зрадити “руський мир”. Задля того, щоб засвідчити на весь світ: сучасні українці свідомо йдуть у лавах антиколоніального повстання проти Московії.
Ідуть під проводом свого Гетьмана Івана Мазепи, який 7 травня цього року нарешті посів у серці України – в древній тисячолітній Полтаві – своє почесне місце. Піднісся до неба над усіма нашими труднощами й негараздами, прагненнями й надіями, по праву руку від золотоверхої святині українського православ’я – Свято-Успенського кафедрального собору. У його присутності маємо відтепер і захисне покровительство, і злободенне попередження з минулого, в якому: “Через незгоду всі пропали, самі себе звоювали!”
З нагоди події загальнонаціонального масштабу Полтаву відвідав з робочою поїздкою Президент України Петро Порошенко. Його супроводжував міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий. З першосвятительським візитом прибув Предстоятель УПЦ КП Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Участь у святкуванні взяли керівники області та народні депутати України від Полтавщини.
По праву руку від кафедрального собору
Соборний майдан, над яким височів ще загорнений у білу полотнину пам’ятник, помітно хвилювався в очікуванні високоповажних гостей. Емоції були різні: зрозуміла цікавість побачити Главу Держави зблизька; захоплення висотою монумента – він сягає близько 7 метрів; невдоволення складною процедурою пропуску на майдан із металошукачами; вигуки про незакінчену війну на сході… Власне, відчувалося, що кожен прийшов сюди за своїм, але більшість – справді щиро святкувати довгоочікувану подію повернення Гетьмана до Полтави.
Виступаючи на урочистостях, Президент України Петро Порошенко не оминув увагою тернисту долю самого пам’ятника Іванові Мазепі: “Історія цього монумента великому Гетьманові дуже складна. Ідея встановлення пам’ятника зародилася в середовищі української молоді, представники якої ще 1989 року зібралися у Полтаві, щоб перешкодити імперському святкуванню чергової річниці Полтавської битви. Увіковічити Івана Степановича у Полтаві намагалися з середини минулого десятиліття, та навіть готову скульптуру не вдавалося встановити. Жалюгідна ж спроба її підірвати, яка сталася буквально днями, – неначе остання конвульсія п’ятої колони на території Полтавщини”.
Закликавши сучасних політиків до єдності, Глава Держави наголосив: “Найкращим увічненням Мазепи є саме незалежна Україна. Вона робить очевидним і доконаним факт: наш Мазепа таки переміг! Хоч через брак єдності ми програли Полтавську битву, заплатили за неї страшну ціну, кілька століть поневіряючись кривавими манівцями історії, ми виграли-таки війну за самостійність!”
Святійший Патріарх Філарет особливе значення надав тому, що пам’ятник славному українському Гетьману Івану Мазепі відкривається саме тоді, коли весь православний світ святкує Воскресіння Христове, тобто перемогу життя над смертю. “Відкриваючи цей пам’ятник, ми святкуємо перемогу правди над неправдою, – сказав Святійший Владика. – Правда Мазепи полягала в тому, що він захищав незалежну Україну, нашу свободу, мову й культуру”.
Після урочистої церемонії відкриття пам’ятника велелюдна ріка ринула до його підніжжя, щоб покласти квіти, сфотографуватися біля нової української святині, привітати побратимів по духу з вікопомною подією, уважніше роздивитися витвір заслуженого художника України Миколи Білика та полтавського архітектора Віктора Шевченка. З імпровізованої сцени залунали козацькі пісні, десь зовсім близько загримів басом наш легендарний тулумбас, затріпотіли полотнища козацьких прапорів, піднялася до небес “Молитва за Україну” у виконанні хору “Калина”…
Тим часом Президент України Петро Порошенко, Святійший Патріарх Філарет у супроводі міністра аграрної політики і продовольства України Тараса Кутового, голови облдержадміністрації Валерія Головка та архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора відвідав Свято-Успенський кафедральний собор. Ознайомившись зі святинею і запаливши свічки, високоповажні гості оглянули місце збору волонтерської допомоги бійцям АТО. Кількома годинами раніше Святійший Владика освятив у Полтаві за адресою: вулиця Спаська, 10, реабілітаційний центр для учасників АТО, створений з ініціативи Полтавського батальйону небайдужих.
Пам’ятник української волі
У журналістів під час святкування на Соборному майдані найбільше цікавості було до спілкування, звісно ж, з ідейним натхненником і багаторічним рушієм справи встановлення пам’ятника видатному Гетьману Іванові Мазепі в Полтаві, очільником обласного осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т.Г. Шевченка, народним депутатом України кількох скликань Миколою Кульчинським. “Цей пам’ятник перекреслює нашу 350-річну ганьбу, бо жити в рабстві – це ганьба, – сказав він. – Нарешті починає минатися для нас, як писав Тарас Шевченко, “давняя срамотняя година”. Народжується нова українська свідомість, і це має колосальне значення”. Микола Кульчинський розповів також, що значну фінансову допомогу на встановлення виготовленого за кошти патріотів з усієї України пам’ятника надав голова облдержадміністрації Валерій Головко. Разом із постаментом грандіозна споруда важить 27,5 тонни. Сама скульптура Гетьмана виготовлена з бронзи.
Прикметно, що попри відкриття пам’ятника за участю Глави Держави не всі документи на його встановлення є готовими: це результат послідовного, впродовж уже багатьох років, спротиву міської влади Полтави. Після урочистостей просвітяни продовжили біля собору збір коштів “на оплату необхідної документації на пам’ятник і на завершення опоряджувальних робіт”. Усі бажаючі могли поповнити свої домашні бібліотеки книгами із “просвітянської серії”.
Серед тих, хто щиро ділився на Соборному майдані непідробною радістю, була полтавка Ірина Баб’як, представниця “Союзу українок”. Схвильована усміхнена жінка розповіла, що щаслива нарешті дочекатися пам’ятника української волі. “Такого величного монумента на честь Мазепи немає ніде – до цього деінде в Україні та за кордоном встановлювали лише погруддя Гетьмана”. Товаришка пані Ірини – одна з перших “союзянок” Олена Терник – також розчулено вітала всіх, хто чекав на появу епохального монумента в Полтаві ще від 2009 року. Сьогодні вона – в лавах борців за Україну в тилу: як волонтер плете сітки й “кікімори”, які маскують наших бійців на війні від ворога.
У строкатому колі гостей
Полтавський пам’ятник Мазепі багато в чому завдячує своєю появою Президенту України 2005 – 2010 років Віктору Ющенку. Він став, зокрема, й одним із найщедріших жертводавців на цю справу. На відкриття пам’ятника Віктор Ющенко, на жаль, не зміг прибути. Серед відомих краянам осіб були колишні очільники облдержадміністрації Валерій Асадчев та Віктор Бугайчук.
Увагу багатьох привертав на майдані чоловік з прапором Польщі на плечах. Це колишній наш співвітчизник, земляк-кременчужанин Анатолій Шолудько. Попри те, що чоловік виїхав до сусідньої держави кілька десятиліть тому, завжди повертався у найважливіші для Батьківщини моменти: підтримував акцію “Україна без Кучми”, брав участь у Помаранчевій революції, у Революції Гідності. На відкриття пам’ятника Іванові Мазепі в Полтаві приїхав засвідчити доброзичливе ставлення поляків до наших європейських прагнень. За словами пана Анатолія, громадська інституція, з якою він співпрацює у Варшаві, організовує заходи, спрямовані на зближення двох братніх народів, які мали складну історію і навіть трагічні сторінки протистоянь. “Ми шукаємо порозуміння, хочемо спільно вшановувати пам’ять полеглих. Це дуже важливо, адже Росії вигідно знову роздмухувати події з минулого, знову накручувати й сварити поляків і українців”.
На жаль, не вийшло тривалої розмови з метром вітчизняного кіно, заслуженим діячем мистецтв України Михайлом Герасимовичем Іллєнком, який також приїхав привітати Полтаву з поверненням Гетьмана. Втомлений режисер лише сказав, що подію вважає справді грандіозною. Очікував на неї давно й про всі перепони знав із розповідей Миколи Кульчинського. Із відповіддю на запитання про те, чи помітний у свідомості українців той зсув, який наближує до розуміння постаті Івана Мазепи, завагався: “Не беруся сказати. Треба працювати, щоб цей зсув нарешті відбувся. Відкриття пам’ятника – подія грандіозна, але одночасно з цим іде війна, гинуть люди. З іншого боку, зрозуміло, що всім хочеться всього й відразу, а так не буває”. Коротке спілкування обірвалося на сумному зізнанні, що зараз Михайло Герасимович працює “а ні над чим”: “Чому? А тому, що не дають. Половину фільму зняв – і все. Зупинилася екранізація Шевченка”…
Навряд чи оптимістичнішим було б спілкування у визначний для Полтави день зі старшим братом Михайла Герасимовича – геніальним Юрієм Іллєнком, який, на жаль, відійшов у засвіти 2010-го. Його кінематографічний пам’ятник “Молитва за Гетьмана Мазепу” (2001) й понині залишається відомим лише тим, хто спеціально прагнув його знайти. “Тихе вбивство – і немає відповідальних”, – так написала про долю забороненого в Росії і заживо похованого в Україні фільму відомий культуролог Оксана Пахльовська…
Отож бо й правда, що роботи задля помітного зсуву в розумінні значення постаті Івана Мазепи для історії України ще ледве-ледве початий край. І північні сусіди без уваги її не залишать. Із Держдуми Росії уже залунали голоси про те, що відкриття пам’ятника Мазепі в Полтаві – чергова зрада. “Руський мир” у способах цькування будь-яких проявів українського патріотизму непорушний. Так само, як і ми – у невмінні домовлятися між собою, на жаль. Але ж і в непереборному прагненні волі!..
***
У межах робочої поїздки до Полтави Президент України Петро Порошенко зустрівся з ветераном Другої світової війни Борисом Кирпотою та його онуком, учасником АТО Валерієм Кирпотою. Глава Держави привітав ветерана з Днем пам’яті та примирення і з Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а також подякував за виховання онука-патріота. У розмові йшлося про нинішній стан українського війська. Валерій Кирпота, який з 29 серпня 2014 року по 23 вересня 2015-го служив у зоні АТО, повідомив, що надалі планує служити в армії за контрактом.
Пам’ять усіх захисників Батьківщини Президент України Петро Порошенко та Борис і Валерій Кирпоти вшанували покладанням квітів до меморіалу Солдатської слави.
У плані перебування Глави Держави в Полтаві було також відвідання обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру, в якому невдовзі має запрацювати довгоочікуване діагностичне відділення. Події не форсували, й відділення почне роботу в наступному місяці. “Ми зараз не будемо перерізати стрічку, щоб робити картинку. Мені важливо, щоб заклад працював на повну потужність. Але ми перевірили, що значна частина медичного обладнання вже завезена”, – сказав Петро Порошенко.
Президент України висловив переконання, що в нових умовах фтизіатрам працюватиметься набагато комфортніше й лікування пацієнтів буде ефективнішим. Він також зазначив, що дуже важливо, що навіть в умовах війни в Україні знаходять можливості будувати дороги, медичні заклади та дбати про культуру й духовність.
***
Величне дійство в Полтаві раз по раз супроводжував благодатний травневий дощ. У народі кажуть, що то добра прикмета, яка віщує успіх початої справи.
Дощ став своєрідним акомпанементом неповторного виступу знаменитого гурту “Хорея Козацька”. Лідер мистецького колективу кобзар і лірник Тарас Компаніченко провів своєрідний екскурс сторінками славної пісенної історії нашого народу, яка писалася і мечами та списами, і стилосом та лірою. Серед її найяскравіших творців – великий меценат, фундатор храмів Божих, “Войська Запорозького воїн знаменитий” Іван Мазепа.

Вікторія КОРНЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
Валерій ЧЕРКАС (фото)
“Зоря Полтавщини”