Два роки тому, 13 квітня 2014-го, розпочалася  антитерористична операція на сході України. Таке  рішення керівництвом держави було прийняте для того, щоб припинити спроби проросійських незаконних збройних груп захопити адміністративні будівлі на Донбасі.
На жаль, і до сьогодні в Україні не настав спокій. За два роки жертвами неоголошеної війни, фактичної російської агресії, стали більше 30 тисяч осіб, загинули 9 тисяч, з них 2055 військовослужбовців. А скільки людей втратили оселі, змушені були покинути рідні краї? Непоправних втрат зазнав і Кобеляцький район. За мир, територіальну цілісність України загинули: 23 травня 2014 р. – Юрій Сітяєв, старший солдат, на блокпосту в Донецькій області. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); 29 серпня 2014 р. – Валерій Мельник, старший солдат, під час виходу з Іловайська. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); 29 серпня 2014 р. – Володимир Вільковський, солдат, під час виходу з Іловайська. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); 15 жовтня 2014 р. – Дмитро Кіт, старший сержант, у Луганській області. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); 17 березня 2015 р. – Віктор Бабенко, старший солдат, Станиця Луганська. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); 15 квітня 2015 р. – Олександр Чирцов, доброволець “Карпатської Січі”, Піски Донецької області; 25 лютого 2016 р. – Григорій Кошлатий, старший сержант, поблизу Маріуполя Донецької області; 14 травня 2015 р. – від хвороби помер учасник АТО Віталій Салогуб.

SONY DSC

І чи за збігом обставин, чи випадково саме 13 квітня в Кобеляках урочисто відкрили пам’ятник воїнам­землякам, які загинули під час бойових дій на сході України. Відтепер він височіє на Алеї Героїв поряд з пам’ятником землякам, які загинули під час виконання військового обов’язку на території Афганістану. Колишні воїни­афганці теж узяли участь у церемонії відкриття меморіалу захисникам Вітчизни разом з рідними загиблих, учасниками АТО, представниками району й міста, трудових колективів, школярами. Міський голова Кобеляк Олександр Копелець (пам’ятник споруджено за ініціативою й при фінансовій підтримці міської ради) сказав:
– Схиляю голову перед пам’яттю синів кобеляцької землі, котрі віддали своє життя, щоб до нашого краю не докотились бойові дії, які вже два роки тривають на сході України. Герої не вмирають!
“Герої не вмирають!” – написано й на пам’ятнику, який постав у вигляд гранітного козацького хреста.
Заступник голови обласної ради, учасник АТО Анатолій Ханко зазначив, що на Полтавщині це перший пам’ятник тим, хто загинув в російсько­українській війні, висловив подяку всім, хто пам’ятає полеглих захисників Батьківщини, підтримує учасників АТО.
Олександр Турченко, військовий комісар Полтави, учасник бойових дій, полковник:
– Україна не думала, що на нашу землю прийде війна. І так сталось, що у нас практично не було Збройних сил, не було техніки, забезпечення… Коли прийшла біда, багато молодих людей за покликом свого серця пішли захищати країну. В усі часи українці були наділені незламною волею до свободи, до перемоги… На жаль, не всі повернулись живими. Уклін батькам, які виховали захисників. Миру в кожну домівку. Нехай Бог усіх береже!
Жанна Шевцова, перший заступник голови райдержадміністрації:
– Війна знову чорним крилом війнула на нашу землю. Онуки, правнуки тих, хто захищав рідну землю у роки Другої світової війни, знову стали на захист України. За них молились матері, дружини, рідні, їх чекали… На жаль, у вісім родин наших земляків прийшло велике горе. Вклоняюсь патріотам, які поклали життя за мир.
Володимир Кішінський, голова районної ради:
– Найвища нагорода для тих, хто поліг у бою, – пам’ять. Ми завжди будемо пам’ятати і гордитись синами району, які загинули в зоні АТО.
Олег Куцин, командир добровольчого батальйону “Карпатська Січ”:
– Ми приїхали вклонитись побратиму Олександру Чирцову, вклонитись землі, яка народила справжніх патріотів. Вони довели агресору, що шансів у нього немає: Україна відбулась. Нове покоління буде виховуватись на прикладі земляків, які захистили Україну від ворога.
Олегу Куцину й Олександру Турченку було надано право відкрити пам’ятник. Освятив його настоятель Свято­Миколаївського храму отець Василь Сверлович.
І загорілась свіча за тими, кого вже немає, хто йшов у бій за щастя України. Прогримів салют на честь загиблих, їхню пам’ять вшанували хвилиною мовчання, поклали квіти до підніжжя пам’ятника, а діти випустили в небо білих голубів – символ миру.
Багатьом кобелячанам важко було стримати сльози, коли портрети полеглих воїнів на чорному граніті цілували їхні матері, дружини, діти… Напевне, такі почуття охоплювали й тих, хто служив у зоні АТО, втрачав побратимів, а тепер з квітами прийшов уклонитись їхній пам’яті…
Не помилюсь, коли скажу, що в ті хвилини в усіх було одне бажання: аби швидше закінчилась війна, щоб Україна ніколи більше не зазнала втрат… Але приходить ранок наступного дня, читаєш повідомлення прес­центру штабу АТО про те, що терористи знову вели вогонь по українських позиціях, використовували заборонену зброю, і в молитві звертаєшся до Бога: “Врятуй. Захисти. Зупини війну”…

Наталя ПУЗИНА
Журналіст