У  СВК “Перемога” Хорольського району, яким керує знаний в області аграрій, заслужений працівник сільського господарства України Анатолій ПАСЮТА, ми приїхали в найкопіткіший для хліборобів час – люди й техніка в полі. Погідна днина сприяє посівній і підганяє встигати скрізь: того разу в господарстві сіяли овес, назавтра планували обсіюватися ячменем. За ранніми зерновими на черзі – соняшник, кукурудза, інші культури.
Весняний день рік годує
“Це правда, що в агротехнології все важливо. Але якщо ті чи інші прорахунки ще якось можна виправити, то зроблене на етапі посіву не виправиш уже нічим”, – ділиться міркуваннями головний агроном господарства Володимир Разумейко. Його зона відповідальності – урожаї на майже
5,5 тисячі гектарів земель, що їх обробляє агроформування на території Клепачівської та Шишацької сільських рад. Під озимі в “Перемозі” відведено 1000 гектарів, сходи не підвели й мають задовільний стан.
“Дорого обходяться й міндобрива, й пальне, але ж нікуди не дінешся – купиш. Якщо порівнювати з минулим роком, то ціни не дуже змінилися, – каже Володимир Олександрович. – Гречку, про яку так люблять запитувати журналісти, ми сіємо, але небагато. Щоб господарствам не збитково було її вирощувати, потрібно підвищувати закупівельні ціни. Урожайність цієї культури порівняно невисока, тож виходить, що наразі вигоду мають не виробники, а переробники: закуповують задешево, а споживачам продають утридорога. Та й, на мою думку, гречана тема в Україні штучно роздмухана. Це не та культура, без якої у нас спорожніють у магазинах полиці”.
СВК “Перемога” має статус насіннєвого господарства. У наш час це не дивина, але підмога в господарюванні неабияка – вистачає високоякісного насіння й собі, й на продаж. Минулого року за нього вдалося виручити 2 мільйони гривень. Замовників вистачає, особливо серед тих, хто зацікавлений у високих урожаях качанистої.
До поля, де колоситиметься невдовзі овес, ми під’їжджаємо з Володимиром Разумейком майже опівдні – трактористи прямують до автівки, яка привезла обід. Дворазове безкоштовне харчування у “Перемозі” – норма. Сторонні на неї реагують однаково спантеличено: в наш час це – велика рідкість. Літньої пори в сільгосппідприємстві за день годують до 200 працівників. Їдальня господарства визнана найкращою у районі, про це свідчить, зокрема, вручений її завідувачці Валентині Петрівні Пасюті спеціальний кубок. Годують “переможців” смачно й ситно. М’ясо своє, овочі закуповують у місцевих селян. Тож борщ та каша з котлетою чи юшка та макарони по-флотськи – звичайне тут безкоштовне меню.
Поки велетень “Нью Холанд” перепочиває на краю поля, механізатор із п’ятнадцятирічним досвідом Володимир Василевич розповідає, що і взимку мав чимало роботи, адже тривав ремонт техніки. Керівник “Перемоги” Анатолій Пасюта категорично проти політики тих господарств, у яких на зимовий період працівників “виганяють” на біржу.
Необхідної для польових робіт техніки в господарстві вистачає, але парк постійно поповнюється. Цього року вже встигли придбати три нових трактори та культиватор. Добре розуміється на сучасній передовій техніці й механізатор Віталій Новоселецький. Власне за кермо трактора він уперше сів ще у сім років. Для сина бригадира тракторної бригади це не пригода, а справа звичайна. Тепер, у 27, залишається вірним сталевим коням навіть попри здобутий диплом про вищу освіту. Хлопцям, які торопіють від одного вигляду сучасних тракторів і панічно бояться не впоратися з їхньою електронною начинкою, радить не пасувати, а вірити в свої сили. Посівні будні описує коротко й зрозуміло кожному хліборобові: “Строки вимотують”.
На полях “Перемоги” працюють близько сотні людей. Загалом же в багатогалузевому господарстві забезпечені робочими місцями 350 працівників. І це не тільки жителі місцевих сіл. Щоранку автобус сільгосппідприємства безкоштовно везе на роботу, а ввечері – з роботи десятки людей навіть із сусідніх районів. Вони їдуть у “Перемогу”, бо є за чим. Тримаються за господарство й пайовики, адже отримують за оренду своїх паїв 6 відсотків від вартості.
Молочні ріки, медові береги

Доярка Зінаїда Сурдоленко.

Одна з кращих доярок у “Перемозі” – Зінаїда Степанівна Сурдоленко – із задоволенням показує своїх підопічних Квіток і Лисок. У сарай якраз завозять солому на підстилку, але ситій худобі це байдуже. “Я уже 32 роки дою, – говорить жінка. – Хоч і дев’ятий рік на пенсії, а дітям помогти хочеться. Багато тут за моє життя змінилося. Робота нелегка, ну я, мабуть, втягнулася. Заробітки більші, а сім’ї усім треба годувати. Я сама трьох дітей підняла на цій роботі”.
– Найбільше людей у господарстві зайнято саме в тваринництві. Попри те, що утримання великої рогатої худоби – “задоволення” нині дороге, – говорить головний зоотехнік Анатолій Бова, – справу продовжують розвивати. Головна ставка – на молочне скотарство: із 2700 голів ВРХ тут
1200 фуражних корів. Річні надої – у межах 6 тисяч літрів від кожної. Але за показниками в “Перемозі” не женуться, причому саме з економічних міркувань. Цінова політика на вітчизняному молочному ринку залишається такою, що вкладені у нові технології з підвищення надоїв кошти повернути майже не реально. Доводиться увесь час шукати якийсь баланс, щоб не вийшло, як у тій приказці: “Кінчайте, батьку, торгувати, бо вже й здачу давати нічим”, – невесело жартує Анатолій Юрійович.
Саме завдяки рентабельності молочного скотарства, а за день у “Перемозі” виробляють 20 тонн цього продукту, виживають й інші галузі – свинарство, вівчарство, трохи займаються тут і конярством.
– Господарство має статус племінного заводу з розведення чорно-рябої української молочної породи. Щороку реалізуємо племпоголів’я нетелей. В обсягах продажу орієнтуємося десь на 100 голів. Добре іде реалізація овець. Привабили покупців із сусідніх областей. Беруть і для того, щоб займатися вівчарством, і на м’ясо. А в останні роки з’явилася навіть своєрідна мода дарувати ягнят дітям чи бабусям для утримання. Багато людей купують у нас також коней для гужового транспорту, – розповів Анатолій Бова.
Із задоволенням у “Перемозі” розвивають і солодку справу. 90 бджолосімей увесь теплий сезон кочують на щедрих місцевих пасовиськах. Пасіка обладнана спеціальними платформами на колесах, тож завжди готова до нових мандрів: там зацвіла акація, там – перша лісова квітка. А згодом бджолина праця незамінима й на золотих соняшникових полях насіннєвого господарства. Опікується пасікою відомий місцевим солодкоїжкам майстер Василь Федорович Черевко, пенсіонер-залізничник і непримиренний опонент недобросовісних господарів, які грішать підгодівлею медоносних комах цукром. Тому мед у “Перемозі” найвищої якості, корисний і натуральний. Розходиться на ура між місцевими селянами не стільки з почуття патріотизму до рідного господарства, скільки завдяки смаковим та лікувальним властивостям. Минулого року його закуповували фірми з Кіровограда, найімовірніше, щоб відправляти на експорт. Нині залишки минулорічного солодкого урожаю в господарстві ще є, тож придбати за помірними цінами можна хоч завтра.
Бухгалтерія соціалки
Із досвіду попередніх спілкувань із керівником “Перемоги” Анатолієм Пасютою знаємо, що на підтримку соціальної сфери на селі господарство щороку спрямовує близько 2 мільйонів гривень. Але цього разу мали нагоду почути докладний звіт про минулорічну допомогу сільській громаді від головного бухгалтера сільгосппідприємства Валерія Гордієнка. Йдеться про три з половиною десятки добрих справ, які досить помітно впливають на життя усіх місцевих селян – від найменших до найстарших.
Так, на ремонт ФАПу в селі Павлівка витрачено близько 105 тисяч гривень, на ремонт кабінету медсестри в Клепачах пішло 28 тисяч гривень, надана грошова допомога також Хорольській центральній районній лікарні. 470 тисяч гривень господарство спрямувало на те, щоб дороги в Клепачах і Шишаках не нагадували того бездоріжжя, з яким немає ради в масштабах усієї країни. На облаштування зручних асфальтованих доріжок на шкільних подвір’ях у двох згаданих селах та у Вергунах “Перемога” надала понад 330 тисяч гривень. А ще виділяє кошти на пальне та ремонт шкільного автобуса, придбання спортінвентарю, парт, вартісної техніки для харчоблоків дитячих закладів. У Вергунах завдяки клопотам господарства для місцевої школи збудовано ганок, зведено паркан, відремонтовано вікна, придбано ноутбук. Підтримує сільгосппідприємство й спортивні традиції, виділяючи кошти для мотобольної команди “Нива” та для сільської футбольної команди.
Із розумінням сільгосппідприємство відгукнулося на потреби українського війська на сході країни й допомогло фронту, зокрема виділило 160 тисяч гривень. Не забувають у “Перемозі” й про ветеранів Другої світової війни та про “чорнобильців” – для них передбачена матеріальна допомога. Цікаво, що в сільгосппідприємстві подбали й про заохочення молодого покоління до успішного навчання. Відмінників трьох місцевих шкіл щосеместра відзначають грошовою нагородою. Зайве говорити, наскільки дітлашні приємно отримати за свої старання 250 гривень. Керівнику “Перемоги” приємно, що діти здобули знання. Недаремно народ наш каже: “Яка пшениця, така й паляниця”: засіяна прагненням навчатися дитяча свідомість обов’язково дасть здорові сходи. Окрім шкіл, господарство надає фінансову допомогу також Хорольському агропромисловому коледжу.
Повага до сумлінних працівників у “Перемозі” культивується: дошка пошани, алея ветеранів односельцям нагадують, а гостям розповідають про найпрацьовитіших краян. І з усього відчувається, що це не данина минулим часам, а, навпаки, відповідальне ставлення до завтрашнього дня, в якому всі ми бачимо на своєму столі й хліб, і до хліба.

Вікторія КОРНЄВА
Анна ВАСЕЦЬКА (фото)
“Зоря Полтавщини”