Молода родина Олени та Володимира Трембецьких проживала в Донецьку. Їхня доля складалася цілком успішно. Мешкали у власному будинку, виховували двох дітей. Олена була журналістом, режисером та сценаристом на телебаченні, Володимир працював у місцевого оператора кабельного телебачення…
“Влітку ми завжди їдемо у відпустку, діти повинні відпочити від міста, – говорить Олена Трембецька. – Тим паче біля аеропорту, де ми мешкали, було неспокійно. Очікували, що тижнів за два все устаткується. Саме на такий термін розраховували, збираючись у дорогу. В чоловіка дідусь родом з Балаклії Великобагачанського району. Саме сюди і поїхали. Але тоді ще не знали, що це надовго. Через півроку зрозуміли, що війна скоро не закінчиться. Зрештою забрали з Донецька і своїх батьків. Вони тепер також живуть у Балаклії. Їм винайняли окреме житло. Знайти роботу в селі – велика проблема. Чоловік хоч трішки десь підробляє, я ж за спеціальністю нічого знайти не змогла. Пробували проводити весільні заходи, відео- і фотозйомку. Та це лише випадкові заробітки. Потрібні були стабільні доходи”.
Якось, шукаючи в Інтернеті ідеї для заробітку, Олену зацікавили будиночки для ляльок у вікторіанському стилі. Ціна таких іграшок, наприклад, у США, – від шестисот доларів. Жінка вирішила, що варто спробувати, однак не вистачало знань і досвіду. Тож Олена поїхала в Харків на курси з підприємницької діяльності. Там познайомилася з такими ж, як вона, людьми, які за короткий час організували бізнес. На захист власного бізнес-проекту в Харків повезла свій будиночок для ляльок, виготовити який допоміг чоловік. Проект успішно захистила, а будиночок одразу ж продала.
“Оскільки будиночок призначений для дитячих ігор, то всі матеріали, які застосовуються під час його виготовлення, мають бути екологічно чистими, – розповідає Олена Трембецька. – Будиночок має бути максимально наближеним до реальності. Скажімо, його дах вкритий черепицею, якої потрібно близько 500 пластин. Кожну з них вручну виготовляємо з дерева і фарбуємо. Гратися із ляльками можна і всередині будиночка. Коли його розвернути, то відкриється розріз з кухнею, ванною кімнатою, вітальнею, спальнею. На виготовлення такого будинку йде більше двох тижнів. Але потрібні були спеціальні верстати”.
У Великобагачанському центрі зайнятості родині Трембецьких порадили взяти участь у грантових програмах для переселенців. За двома із них вони отримати кошти, які й використали для закупівлі п’яти спеціальних верстатів та різних матеріалів. Тепер все необхідне мають і єдині в Україні виготовляють унікальні іграшки. “Виготовляти будиночки про запас під реалізацію не вигідно. Ми виставили на продаж один в торговому центрі Києва, інший – в Харкові, в магазині унікальних подарунків. Ніби всім подобається, а ціни, вочевидь, “кусаються”. Ми підрахували, щоб виробництво було прибутковим, ціна такої ексклюзивної іграшки має бути вищою за 2000 гривень. Та й конкуренція існує. Китайські аналоги, виготовлені зі звичайного картону і поставлені на конвеєр, виходять помітно дешевшими. Нині працюємо переважно з персональними замовленнями через Інтернет”. Нещодавно за порадою районного центру зайнятості Олена створила нове робоче місце. Як переселенцям держава обіцяє відшкодовувати за півроку мінімальний заробіток з нарахуваннями на нього. “Перші місяці показали, що це відчутно посприяло нашій діяльності”, – зазначає Олена Трембецька.
Після створення будиночків жінка вирішила налагодити виробництво ліжечок для ляльок. Далі асортимент меблів для будиночка буде розширюватися. А ще в планах подружжя – виготовлення конструктора для збору будиночків.
Біда змусила сім’ю Трембецьких залишити обжиті місця. Відрадно, що молоді люди не опустили рук і знайшли спосіб заробляти собі на життя. Створюючи іграшкові будиночки, вони споруджують власний дім, фундамент, стіни й дах якого – віра у власні сили, ініціатива, підтримка навколишніх.

Сергій МАЙБОРОДА
Журналіст