Ініціативна група селян із села Вирішального Лохвицького району на чолі з колишнім керівником місцевого господарства Віктором Бехтером недавно побувала на підприємствах агропромислового комплексу «Докучаєвські чорноземи» Карлівського району. Тоді ж запросила до себе, щоб ближче познайомити односельців з продукцією агроформування, умовами праці, виплати за оренду паїв. Тож до Вирішального вирушив цілий караван, щоб організувати там ярмарок.
На майдані у центрі села вже зібралися люди. І поки розкладали продавці свій товар, селяни розглядали фотовиставку. Запитань було дуже багато: цікавилися сільськогосподарською технікою, продукцією садівництва, переробних підприємств. Керівники підрозділів, які також прибули на ярмарок, ледве встигали давати відповіді.
А тим часом розпочалася жвава торгівля. Біля кіоску з хлібобулочними виробами – і здивування, і захоплення. Селяни вдихають смачний аромат свіжоспеченого хліба, із задоволенням купують здобу із рум’яними боками, а малеча відразу дегустує булки і бублики.
Чимала черга біля продукції м’ясокомбінату. Ще одне місце, де зібрався народ, – точка з продажу яблук. Хоч і село, хоч і в кожному дворі є сад, та саме такої смакоти нема. Поки інші купують, симпатична дівчинка уже ласує червонобоким плодом:
– Я вперше попробувала «докучаєвські» яблука у школі – нам привезли з Карлівки такий гостинець. Тож ми з мамою тільки побачили їх сьогодні на ярмарку, відразу стали в чергу.
Мама вийшла з натовпу з чималою сумкою, наповненою красивими плодами:
– Мені донька все хвалилася, які яблука давали їм у школі. А сьогодні ми накупили і зеленого ренету Симиренка, і жовтих яблуко-груш, і червоних. Будемо навесні додавати вітамінів!
Сподобалися «докучаєвські» яблука й іншій жіночці:
– По-перше, таких яблук у наших краях взагалі немає. А по-друге, ті, що є, коштують чи не вдвічі дорожче. Спасибі вам, що привезли. Якби ж тільки не раз, а частіше приїздили!
Багато бажаючих придбати цибулю: одна в одну, ніби позолочена. І курячі яйця доступні за ціною. Є й цілющі яйця перепелині, й крупи на будь-який смак,  теж набагато дешевші, ніж у інших торгових точках. А олія і пахуча, і смачна, і недорога, тож і розійшлася швидко.
З імпровізованої сцени лунають веселі українські пісні. Дехто, накупивши різної смакоти, слухає артистів. «Хіба це сільська самодіяльність? – засумнівався чоловік у літах. – Брехня, це вони з города запросили». І це, мабуть, найвища оцінка аматорам з Попівки, які супроводжували учасників ярмарку.
Для дітвори неймовірною втіхою був батут. Спочатку хлопчаки ходили навколо, прикидаючи свої кишенькові «статки». А коли дізналися, що розвага безкоштовна, миттю захопили його і забавлялися досхочу.
Нагулявши апетит, діти зазбиралися було по домівках. Аж тут ще один сюрприз: вареники, каша з м’ясом і солоним огірком, яблучний сік, чай роздають усім бажаючим просто так. І ось уже, поділившись на гурти, селяни із задоволенням пригощаються.
Послухавши розповідь про те, як у селах, де господарюють «Докучаєвські чорноземи», проходять свята, як відбуваються концерти за участю іменитих артистів і місцевої самодіяльності, як щоразу всіх частують, кращим людям сіл вручають дорогі подарунки, як допомагають школам, дитячим і лікувальним закладам, одна літня жінка змахнула сльозу:
– Ви, дітки, живете в раю. Цінуйте те, що маєте, щоб не жили, як оце ми. Магазин відібрали, ніде й хліба купити. Школу закрили, розграбували. Дороги – ні проїхати, ні пройти. Ні клубу, ні дитячого садка – нічого немає. Одні розвалля. Тож перекажіть усім своїм, щоб трималися купи…
Мешканці села Вирішальне дуже сподіваються, що ця зустріч не остання:
– Візьміть і наші паї до свого гурту. Ми також хочемо жити так, як живуть у «Докучаєвських чорноземах»!

Сергій ГЛАДИР
Журналіст