До цього місця нині прикута увага українців і з вільної, і з окупованої територій… Стратегічно важливе місце. Дорога, якою відбувається забезпечення російських найманців убік Горлівки й Дебальцевого. Якщо її контролювати, то хід війни може різко змінитися.
Війну стримують Мінські домовленості. Ми їх змушені виконувати і виконуємо. Небезпека криється в тому, що росіяни, посилаючись на вигадані ними ж порушення, можуть ввести свою регулярну армію, назвавши її миротворчим контингентом. Так було в Грузії.
Те, що інструктори з Росії і окремі підрозділи й так воюють на нашій території, відомо всьому світу. Але їх тут нібито немає. Забезпечення своїх найманців зброєю під виглядом російських гуманітарних конвоїв – теж не таємниця. Тому нам потрібно знаходити розумний баланс, що, власне, і робить політичне керівництво України.

Бійці й командири 13-го батальйону 58-ї Сумської бригади.

Командир 58-ї Сумської бригади полковник Сергій Заболотний на моє запитання, чи може він розповісти щось оптимістичне, відповів ствердно. Каже, що нині його підрозділ отримує повне забезпечення – харчування, форму, озброєння. Якщо порівняти з 2014-м, то це – небо і земля. Наприклад, бригада повністю забезпечена сучасними засобами зв’язку. Сергій В’ячеславович розповідає: “Що таке сіра зона? Я не можу зрозуміти й досі. Ми просто вирівняли лінію оборони,  бо до цього підрозділи впирались у ліс, а це дуже неграмотно з військової точки  зору”. Полковник Заболотний каже, що поки на позиціях присутні спостерігачі ОБСЄ, панує тиша. Спостерігачі поїхали – починаються стрілянина, “поєдинки” снайперів…
Командир 16-го окремого Полтавського мотопіхотного батальйону 58-ї Сумської бригади Олег Громадський, бійці якого нещодавно прибули під Авдіївку, розповідає, що батальйон і раніше дислокувався у районі промзони. Але противник проводив диверсійну роботу, і військовики змушені були укріпити позиції, збільшити угруповання. Нині в батальйоні демобілізується багато військовослужбовців.
Знайомлячись із бійцями 58-ї бригади, почув відоме мені з мирних відряджень на Полтавщину прізвище – Олександр Коросташов. “А Герой України, керівник СВК “Батьківщина” Котелевського району часом не родич тобі?” – цікавлюся. “Це мій дід”, – ледь усміхається молодий лейтенант. Він – випускник Кременчуцького військового ліцею та Національної академії сухопутних військ у Львові, яку закінчив у лютому цього року. В зоні АТО недавно: за розподілом потрапив саме в 58-му Сумську бригаду. Стати військовим мріяв з дитинства. На те, що так відразу довелося вирушати на буремний Донбас, знаменитий голова родини відреагував лаконічно: “Тримайся! Це потрібно пройти!”
Ця випадкова зустріч вкотре спонукала до роздумів про велике серце нашого народу, пробудила гордість за згуртованість трудящих людей навколо справи захисту Батьківщини. Адже молодий нащадок шанованого хлібороба захищає на передньому краї мирну правічну українську працю на землі, якій його дід сумлінно служить уже понад півстоліття. Щоб була можливою на наших ланах годувальниця-посівна, лейтенант Олександр Коросташов не випускає зі своїх рук зброю. Бережи його, Боже, як і тисячі інших найкращих синів та доньок українського народу.

Олександр КЛИМЕНКО
“Голос України”,
спеціально для “Зорі Полтавщини”