З-під ажурної брами ТОВ “Миргородський хлібозавод” час від часу вирулюють автомобілі з написом “Хліб”. Довкола них витають духмяні пахощі свіжого хліба. Щодоби тут випікають понад вісім тонн хліба, батонів, булочок, пряників та інших виробів 40 найменувань. У курортний сезон по мірі потреби випічку збільшують. Уявляєте, скільки людей годує той пекар, який вершить диво випікання найголовнішого з усіх продуктів. Це про такого, як він, у свій час незабутній поет Василь Симоненко писав:
Першим був не Господь
і не геній,
Першим був – простий
чоловік.
Він ходив по землі зеленій
І, між іншим, хлібину спік…
Подумалось, що знаю того чоловіка. Його звати Юрій Малуха. У переддень новорічних свят голова облдержадміністрації Валерій Головко на велелюдному зібранні вручив йому посвідчення про присвоєння почесного звання “Заслужений працівник промисловості України”. Виконавчого директора Миргородського хлібозаводу сердечно вітали керівники міста і району, товариші по роботі, друзі. Юрій Михайлович не з тих, кому доводиться довго шукати потрібне слово, але й він не відразу відповів на запитання, що для нього означає визнання хлібопекарських заслуг на державному рівні. Зрештою згадав, що відколи в Полтаві влаштовують конкурси на кращі товари полтавської марки у номінації “Кондитерські вироби”, миргородські хлібопекарі жодного разу не залишалися без призових місць. Отож, як на його думку, заслуги, як і прорахунки також, треба ділити і множити на всіх членів трудового колективу, який йому випала честь представляти. Так він у рамках своїх посадових обов’язків і прагне робити. Юрій Михайлович – з тих менеджерів сучасної генерації, який наділений даром поважати думку опонентів. Вміння переконливо говорити з людьми для керівника будь-якого рангу не в останню чергу визначає рівень його професійності.
Сам Юрій Малуха після закінчення середньої школи працював на хлібозаводі вантажником. Борошно завозили у 50-кілограмових мішках. Він був першим серед вантажників, хто залюбки брав по мішку на кожне своє плече. Так і став кандидатом у майстри спорту з важкої атлетики. Якщо рахувати і строкову службу в далекому гарнізоні, то за 43 роки трудового стажу пройшов усіма щаблями хлібопекарської кар’єри. Від тістомісильника і пекаря до виконавчого директора. Закінчив Київський інститут харчової промисловості. Змінювалися форми власності, стиль роботи самих власників, але незмінною, як окраєць хліба на столі, залишається любов Юрія Малухи до своєї професії. Для нього випікання хліба є святодійством. Це – вміння приготувати тісто, витримати тепловий режим печі та багато інших тонкощів. Юрій Михайлович стверджує, що за якістю хліба він може визначити характер людини, яка його спекла.
“У Миргороді найсмачніший хліб”, – так відгукуються про паляниці відпочивальники тутешніх санаторіїв з усіх усюд України та багатьох країн світу. У виконавчого директора завжди напоготові добре слово про пекарів Лілію Балюк, Ірину Герасьову, лаборанта Вікторію Нечупрієнко, технолога Олексія Когута, майстра Регіну Тараненко, начальника відділу Олега Реку, водіїв Віктора Чорного, Павла Логвина, Сергія Шумейка та інших славних трудівників, які за будь-якої погоди і в найвіддаленіших селах не залишають людей без свіжого хліба.
Щоб був привід вклонитися просто людині Юрію Малусі, досить було б сказати, що як донор він сорок років добровільно ділився власною кров’ю з тими, хто потребував допомоги. У міській середній школі № 1 імені Панаса Мирного, де у свій час і сам навчався, він очолює батьківський комітет, допомагає ветеранським і дитячим організаціям. Не в кожного садівника, погодьтесь, на присадибних шести сотках щеплені живцями яблуні родять соковиті плоди 5–6 сортів. А в Юрія Малухи саме так. Через те мені й подумалося, що саме про такого простого чоловіка і сказав поет, як він, ніби між іншим, хлібину спік…

Леонард НІКОЛАЄНКО
“Зоря Полтавщини”