У  Православ’ї є дуже багато ікон Пресвятої Богородиці. 5 березня віряни вшановують одну з головних святинь Полтавщини – чудотворну Козельщинську ікону Божої Матері. Цей образ належить до пізніх за часом прославлення (1881) й одночасно – до найбільш відомих. Помолитися біля нього Небесній Заступниці приїздять до Козельщинського Різдва Пресвятої Богородиці жіночого монастиря паломники з усіх усюд.
Ікона італійського походження і була привезена в Росію котроюсь із придворних дам імператриці Єлизавети Петрівни (1741–1761). Надалі одна з власниць ікони вийшла заміж за писаря Запорозького війська на прізвище Сіромаха – так образ потрапив в Україну. В ХІХ столітті ікона знаходилася в Козельщині, де існувало родове гніздо українських шляхтичів Капністів, і була їхньою сімейною святинею. Ікона здавна славилася як чудотворна. За переказами, вона допомагала дівчатам, які приходили до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. При цьому склався звичай, щоб той, хто молиться, чистив ризу на іконі, протираючи її рушником.
У 1880 році в родині Капністів сталося лихо – тяжко захворіла донька Марія. Поступово всі суглоби її тіла скував страшний біль, врятувати від якого не могли ні лікарі, ні мінеральні води. Безсилими перед стрімким розвитком хвороби виявилися навіть московські світила медицини. Залишалося сподіватися на закордонного професора-невропатолога Шарко, який мав прибути до Білокам’яної. Марія чекала на звістку про його приїзд в Козельщині. Коли нарешті надійшла очікувана телеграма, мати сказала, щоб донька взяла сімейний образ Богородиці, почистила на ньому ризу й палко помолилася Заступниці про благополучну поїздку й допомогу в позбавленні від хвороби. Це було 21 лютого за старим стилем (5 березня – за н. с.).
Дівчина звернулася до святого образа з надзвичайною глибиною щирості й надії – і за її молитвою Пресвята Богородиця здійснила чудо: Марія відчула силу в руках і ногах, почала вільно ходити по кімнаті, не випускаючи з рук святої ікони.
Невдовзі про радісну подію знали в усіх навколишніх селах. Матір із дочкою поїхали до Москви, взявши чудотворний образ із собою. Там також відбулося кілька випадків зцілення.
Коли сім’я повернулася додому в Козельщину, з благословення архієпископа Полтавського Іоанна святиню перенесли в спеціально облаштовану тимчасову каплицю, де кожен день лунав молебний спів і читалися акафісти. У 1882 році було зведено храм, а в 1885-му – заснована жіноча громада, яку через 6 років перетворили на жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. З 1929 року, коли монастир був закритий, Козельщинську ікону Божої Матері переховували від бузувірів черниці. Й тільки 23 лютого 1993-го вона повернулася у відроджену обитель.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.