Агропромисловий комплекс України впродовж кількох останніх років фактично є локомотивом вітчизняної економіки, а частка надходжень до Держбюджету від експорту сільськогосподарської продукції з року в рік зростає.
Яким був рік минулий і що очікує полтавських аграріїв у прийдешньому році, про це наша бесіда
з директором департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергієм ФРОЛОВИМ.
– Незважаючи на всі минулорічні проблеми, виробництво валової продукції в аграрному комплексі області у порівнянні з 2014 роком зросло на 7,4 відсотка (в сільгосппідприємствах понад 10%), у той час як у середньому по Україні маємо спад майже на 5 відсотків. Полтавщина ввійшла до 5 областей – лідерів з виробництва ВВП, а за темпами нарощування виробництва займає 2 місце в державі. Торік селяни краю виробили понад 5 мільйонів тонн зерна, що складає 8,5 відсотка від загальнодержавних обсягів. Також зібрано високий урожай цукрових буряків, що становить 14 відсотків загальноукраїнського валового виробництва (середня урожайність – майже 500 центнерів з гектара). 4 цукрозаводи виробили близько 210 тисяч тонн цукру.
У тваринництві область перейшла 6-тисячний рубіж із надоїв молока (надоєно по 6154 кг молока на корову), а в племінних господарствах – по 7–8 тисяч кілограмів. Полтавщина є лідером у державі за обсягами валового виробництва молока. Хоча є й негатив, адже відбулося певне скорочення поголів’я великої рогатої худоби й корів. У галузі рослинництва лідирують Миргородський, Гадяцький, Машівський, Новосанжарський і Лохвицький райони, де виробництво зерна становить від 240 до 285 тисяч тонн, у тваринництві – Котелевський, Шишацький, Глобинський, Оржицький райони. Загалом у рейтингу регіонів по галузі АПК, з урахуванням соціальних питань (орендна плата, створення сільгоспкооперативів, питома вага пшениці в структурі посівних площ тощо), лідирують: 1 місце – Оржицький, 2 – Семенівський, 3 – Глобинський, 4 – Шишацький,
5 – Диканський райони.
– Сергію Олександровичу, наскільки порівнянними є сьогодні ціни на сільськогосподарську продукцію і на міндобрива, пальне, техніку?.. Чи влаштовують вони аграріїв?
– Якщо брати індекс інфляції та індекс росту, на 1 січня цього року він становив 1,5 (практично 50 відсотків). Якщо ж брати нинішні ціни, скажімо, на продовольчу пшеницю ІІІ класу, в порівнянні з відповідним періодом минулого року, ціна зросла на
5 відсотків, на ячмінь – 11 відсотків, соняшник – 40, кукурудзу й сою – на 27 відсотків. Отже, ціни на матеріально-технічні ресурси зростають швидшими темпами, ніж на сільгосппродукцію. А під час збирання ранніх зернових вартість збіжжя взагалі майже дорівнювала собівартості його виробництва. До речі, станом на 1 січня в області було понад 400 тисяч тонн зерна продовольчої пшениці. Тобто стрімкого відтоку хлібів за межі області не спостерігалося. Щодо цін, слід зазначити, що ми перебуваємо в єдиному світовому ринку, й будь-які цінові коливання на зерно чи іншу продукцію впливатимуть і на внутрішню цінову політику в нашій державі. На жаль, світові тенденції зараз складаються не на користь вітчизняних аграріїв.
– Майбутній урожай формується не в останню чергу й на озимому полі. Який нині стан озимих посівів, як на них впливає погода?
– Озимі культури загалом зійшли на 66 відсотках площ. Що отримаємо навесні, зараз сказати складно. На початку грудня погодні умови сприяли відновленню вегетації сільгоспкультур, і з’явилися сходи. На окремих полях була льодова кірка, а на інших – снігом накрило незамерзлу землю, і там можливе випрівання посівів. Усе-таки будемо сподіватися, що ми зберемо добрий урожай, який забезпечить потреби області в продовольчому зерні. Адже висновки досліджень озимих посівів відповідними службами оптимістичні: на рівні вузлів кущіння сільгоспкультур критичних температур для можливого вимерзання не було. Додам із досвіду: навіть та пшениця, яка входила в зиму в стадії шильця, іноді давала досить пристойний урожай. Загалом же, за нашими прогнозами, близько 90 тисяч гектарів озимих культур в області доведеться пересівати.
– На якій стадії зараз перебуває підготовка до весняно-польових робіт і який стан із забезпеченням аграріїв фінансовими ресурсами?
– Ми постійно моніторимо цю ситуацію. Зараз на 90 відсотків підготовлено сільськогосподарську техніку, на 70 відсотків аграрії забезпечені пально-мастильними матеріалами. Насіння ранніх ярих культур є в повному обсязі, більше того, 70 відсотків посівного матеріалу вже перевірено на схожість. Є й міндобрива та засоби захисту рослин, хоча через значне зростання вартості гербіцидів останніми роками їх вноситься все менше й менше. Скажімо, міндобрив закуплено на 50 відсотків менше, ніж торік. Загалом же дефіциту добрив в Україні немає і не буде.
Підготовка до весняно-польових робіт проходить за планом. Чи не єдина проблема – це фінанси. Досить значним ресурсом була акумуляція ПДВ, але ті зміни, що відбулися в оподаткуванні, “вимивають” з агробізнесу області приблизно 2,5–2,7 мільярда гривень у рік, а по Україні ця цифра складатиме 18–19 мільярдів. Щодо вартості комплексу весняно-польових робіт, він цьогоріч коштуватиме аграріям понад 5 мільярдів гривень. З них потрібно залучити близько одного мільярда гривень. Стосовно банківських кредитів, то кредитні ресурси є, але вони недешеві. За тією програмою компенсації вартості кредитів, яка діяла торік і діятиме в 2016 році, з Держбюджету виділено 300 тисяч гривень, що не забезпечить здешевлення всіх кредитів. Торік область отримала для цього 23 мільйони гривень, ми їх використали. У цьому році сума, мабуть, буде такою ж. Хоча, скажімо, в 2009– 2010 роках ми отримували по 50 мільйонів на компенсацію, ще й додатково просили кошти. Слід зауважити, що у Верховній Раді зареєстровано 3 законопроекти стосовно повернення пільгового оподаткування аграріїв. Створено в Києві й страйковий комітет з громадських організацій аграрного спрямування, він діє, плануються зустрічі з Президентом та Прем’єр-міністром. Аграрії розуміють проблеми, які є в державі, й готові сприяти їхньому вирішенню, але в жодній країні не ставляться до аграрного сектора так, як в Україні. Якщо ж це вимога МВФ, тоді давайте підтримувати АПК, як це робиться в Європі, у світі. А саме – допомога на гектар землі й однакові для всіх умови оподаткування.
– Наскільки привабливим є інвестиційний клімат аграрного сектора області?
– У 2015 році в АПК області для реалізації 18 невеликих проектів (реконструкція ферм, будівництво невеликих елеваторів, зерноочисних споруд) загалом було інвестовано майже 40 мільйонів гривень і створено близько 80 робочих місць. Нагадаю: 2–3 роки тому в нас реалізовувались інвестпроекти сумарною кошторисною вартістю мільярд гривень, але економічна криза дає про себе знати. Нині, наприклад, призупинено подальшу реалізацію проектів іноземних компаній, таких, як фірма ХАКА в Полтавському, ДЮПОН у Диканському районах…
З огляду на ситуацію в країні сподіватися на вкладення великих інвестиційних коштів у цьому році не варто. Загалом ми взяли курс на використання власних можливостей і внутрішніх інвестицій. Розроблено Програму розвитку й підтримки пріоритетних напрямків роботи АПК, спрямовану на підтримку малого бізнесу: створення кооперативів, сімейних тваринницьких ферм, фермерських та особистих селянських господарств, котрі культивуватимуть садівництво, бджільництво, розвиток органічного землеробства. У цьому зв’язку сподіваюся, що в селі Сухорабівка Решетилівського району буде побудована сімейна ферма сучасного зразка, яку ми зможемо показати селянам. Адже люди з побоюванням сприймають усе нове. Підтримуватиме реалізацію таких проектів і обласний центр зайнятості. Обов’язковим буде й співфінансування з місцевих бюджетів.
– Які найбільші нинішні турботи й проблеми аграріїв?
– Перш за все – фінансові. На другому місці – земельні проблеми. Адже законодавство має працювати так, щоб будь-які питання мали вирішення на рівні підрозділу Держгеокадастру в області. Ще одна проблема – цінова, яка стосується збуту продукції. Україна не повинна бути сировинним придатком Європи чи Америки. Додана вартість повинна створюватися в нашій країні, й лише потім має експортуватися готова продукція. Адже це додаткові робочі місця, розвиток інфраструктури, соціальної сфери населених пунктів.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”