Нині, коли виповнюється друга річниця трагічних, кривавих для України днів, щемно стискається серце й повсюди відлунює знайома гірка мелодія “Пливе кача”. Ми згадуємо про людську гідність і жорстокість режиму, який розстрілював народ…
Минулої суботи в Полтаві, біля адмінбудівлі на Жовтневій, 45, відбулися мітинг-реквієм і покладання квітів до народного меморіалу Героям Небесної Сотні, а ввечері містяни засвітили свічки у пам’ять про борців за волю України, які поклали життя на Майдані під час Революції Гідності. Біля графіті-меморіалу Загиблим борцям за незалежність України також згадали полеглих революціонерів. У Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М.В. Гоголя відбувся концерт Національної заслуженої капели бандуристів імені Г.І. Майбороди. Напередодні в Державному архіві Полтавської області розпочала роботу тематична документальна виставка, а в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара відбулася зустріч школярів із учасниками Революції Гідності, бійцями АТО.
– Майдан – це боротьба українського народу за свободу, правду, справедливість. Його дух – братерство, єдність, взаємодопомога, особлива атмосфера, відстоювання гідності. Моє ставлення до Майдану не змінилося. Щоправда, поки що наші надії не виправдалися, не відбулося бажаних зрушень. Нині чимало посадовців не хочуть змінюватися й продовжують жити за старими принципами. Та не слід розчаровуватися, варто системно працювати заради зрушень і не впадати в гріховну пристрасть критикувати всіх і вся. Наївно було думати, що ми оновимо країну за один день. Та результати є. Ми стали на шлях змін, з якого не зійдемо, хоча тяжко рухати наш державний корабель. Нам не потрібно втомлюватися й розчаровуватися, натомість маємо боротися за правду, змінюватися й бути чесними. І найголовніше – починати варто із себе, – наголосив архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір. Під час мітингу-реквієму він відслужив панахиду за полеглими Героями Небесної Сотні.
– На Майдані стояли різні люди: як провокатори, так і хороші, проте останні переважали. До нас у “Палац Свободи”, так ми називали Жовтневий палац, прийшов італійський журналіст. Ми рушили на пікет до Київської міської ради. Дорогою на Майдані Незалежності стояв сигаретний кіоск. Журналіст поцікавився, чому ми не розбили в ньому скло й не забрали сигарети. Йому пояснили, що так не вчиняємо, бо відстоюємо позицію правового суспільства. Він здивувався. Далі нам трапився магазин із дорогими шубами. Італієць знову запитав, чому ніхто не займається мародерством. Ми йому пояснили, що не маємо на меті так чинити. Згодом, як виявилося, він був у Сирії, Єгипті, Тунісі, на різних протестах у США, Франції, і, за його словами, коли тамтешнє суспільство невдоволене діями влади, то в перші ж дні вже горять машини, а не відбуваються мирні страйки з плакатами. У нас же Майдан почався саме з мирного протесту, вже пізніше під час кривавих подій став більш радикальним. Італієць дивувався: “Вас називають країною третього світу, але тут все цивілізовано – сніг відгортають, їсти готують…” – поділився спогадами учасник Революції Гідності, колишній боєць “Азову” Андрій Бугрій.
– Українці як нація показали, що здатні боротися за свої права. Й нині бачимо, що найменше незадоволення виводить людей на вулиці. Відстоювання власних прав має бути найголовнішим для кожної людини, бо якщо забуватимемо про них, нами керуватимуть, як маріонетками. На мою думку, найбільший здобуток Майдану – показ співвітчизникам і всьому світу, що українці – нація борців, – наголосив учасник Революції Гідності, колишній боєць батальйону “Азов” полтавець Ігор Скляр.
Він розповів про революційні події в Полтаві:
– 25 січня 2014 року ми зайшли до приміщення обласної ради. У Полтаві був якісний Майдан. На мою думку, нашим найбільшим здобутком була протидія потрапляння “тітушок” із Харкова до Києва, бо вони зупинялися тут дорогою на перепочинок. Двері в приміщенні обласної ради були для всіх відчинені, але ми дотримувалися дисципліни й порядку. Полтавщина останньою звільнила раду по всій Україні – 15 лютого ввечері. А вже за кілька днів у Києві розпочалися криваві події. Ми намагалися виїхати до столиці, проте нашу делегацію зупинили під Супрунівкою 20 озброєних беркутівців.
Учасник Революції Гідності, депутат обласної ради Петро Ворона поділився спогадами про той час.
– Перед очима – події дворічної давнини, коли з полтавського Євромайдану ми приходили додому й дізнавалися з телебачення, Інтернету, чули від рідних, скільки Героїв гине у Києві, скільки там проливається крові. Революція триває. Вона закінчиться тоді, коли до влади в Україні прийде молода еліта, яка перш за все дбатиме про майбутнє держави, а не про свої кишені. І тому кожен із нас нині осмислює минулі події й переконується, що вони були недаремними. Нам потрібно завершити революцію й поставити крапку – створити справедливу, заможну країну, з владою, яка перш за все дбатиме про народ, – наголосив Петро Ворона.
Тож Революція Гідності триває і понині. І багато її подій досі потребують переосмислення. Ще чимало буде сказано й написано, але, як би не було, учасники Революції стверджують: “Майдан стояв недарма!” А щоб жертва Героїв Небесної Сотні була не марною, потрібно зробити Україну тією державою, за яку вони віддали життя. Поступово, разом докладаючи зусиль. Пам’ятаймо: Україна – це кожен із нас.

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”