У  центральній міській бібліотеці Полтави відбулася презентація книги про загиблого бійця полку “Азов” світлої пам’яті Дмитра Коряка. Рік тому, 11 лютого, його, 25-річного юнака, вічність забрала у свої обійми біля села Саханка Новоазовського району Донецької області. Хлопець ішов у розвідку. Налетів ворожий снаряд і сипонув осколками… В останню путь звитяжця із позивним “Брат” провели у Полтаві 14 лютого 2015-го.
– Прощаючись із Дмитром, відчувала такий біль, що передати не можу. Того ж вечора написала вірш “Герої не вмирають”, який потім лунав на широку аудиторію. Згодом познайомилася з мамою хлопця, Тамарою Олексіївною, – розповідає полтавська поетеса, лауреат премії імені І.П.Котляревського, упорядник книги “Дорога безсмертя: Дмитро Коряк” Надія Гринь. – Ідея створити книгу виникла ще минулої осені. У мене були патріотичні вірші, хотілося й про Дмитра написати, зробити невелике видання. Згодом полтавська журналістка Лідія Черпакова запропонувала поповнити книгу спогадами про юнака. У виданні їх – близько 30: від побратимів по Майдану, АТО, рідних, учителів, викладачів, знайомих… Також є патріотичні вірші й поезії, присвячені Дмитру, фото. Робота тривала три місяці, йшла напружено, бо все проходило через серце. Багато людей допомогли зібрати спогади й підтримали матеріально видання книги, щоб лишити пам’ять про цього хлопця – активного, розумного, красивого, небайдужого, справжнього патріота України. Таких, як він, потрібно пам’ятати.
– Знав його з 2013 року, з часів Майдану. Дуже відповідальний, дисциплінований, готовий ризикувати собою й пожертвувати вільний час на громадські справи, – згадує про побратима “азовець” Андрій Бугрій. – Дмитро пішов обстежити територію, перевірити, чи є коригувальник. І в цей момент міна впала безпосередньо біля нього. Увечері, коли ми зібралися разом, виявили, що побратима немає, й пішли шукати тіло. Принесли в розташування. Запобіжник на його автоматі був знятий, а палець він тримав на курку… Дмитро дуже відповідально ставився до служби. Усім на війні важко, хтось хоче просачкувати чи схитрувати, щоб чергувати менше, він такого не робив. Навпаки, сумлінно виконував завдання й ніколи не казав, що його потрібно замінити. Виконував роботу якісно, без виправдовувань і відмовок.
Побратим Дмитра, помічник народного депутата України Юрія Бублика Андрій Олефіренко, розповів, що “Брат” був щирим і відкритим, понад усе ставив інтереси України, а вже потім – власні. Запам’ятався людиною незламних поглядів, сміливцем.
– Я не міг повірити, коли дізнався, що він загинув. Світлий “Брат”, так його ми називали, був щирим і порядним. Хотів мати велику родину, багато діточок, надзвичайно любив Україну і свою маму. Для мене він залишиться Героєм і завжди житиме в серці, як і ті хлопці з “Азову”, чий подвиг у Широкиному врятував багато життів, – додав Андрій Олефіренко.
– Познайомився з Дмитром Коряком на початку грудня 2013-го на Майдані, коли він прийшов у нашу “свободівську” сотню. Відтоді ми зналися, чимало пережили. Він принципово перейшов на українську. Брав активну участь у полтавському Майдані. Був справедливою людиною, державником. Особисті проблеми – де спати, що їсти, власний комфорт – його мало турбували, він більше переймався за державу, – зауважив побратим Дмитра, заступник голови обласної ради Анатолій Ханко. – Наш обов’язок перед хлопцями, які загинули, – будувати країну, за яку вони віддали життя, про яку мріяли.
Презентацію видання відвідав архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір. Він освятив книгу про Героя. Полтавська поетеса, майстриня фриволіте Катерина Калініченко створила портрет Дмитра Коряка й подарувала його матері бійця.
– Я вдячна учасникам заходу, всім, хто сприяв виходу цієї книги. Спасибі Надії Іванівні Гринь, яка доклала титанічних зусиль і дотримала обіцянки – до річниці загибелі Дмитра видання побачило світ. Я читала тексти в електронному варіанті. Вони зворушили мою душу. Я зрозуміла мотивацію вчинків мого сина, дізналася, з якими шляхетними людьми він стояв пліч-о-пліч на Майдані, відчула тамтешній дух патріотизму. Дякую усім, хто надав спогади, вірші. Для мене це дуже важливо, – зазначила мама полеглого Героя Тамара Коряк. Вона звернулася до батьків, чиї діти загинули смертю хоробрих, відстоюючи Україну: – Наші сини – справді Герої. І гордість за них має допомагати нам жити…
На заході лунали поетичні рядки, продекламовані студентами і школярами, а також пісні у виконанні композитора Володимира Раковського. Люди, які знали Дмитра, ділилися спогадами про хлопця. Побратим юнака по Майдану, фермер із Чутового Олександр Квітчатий розповів, що віднедавна у селі Козаче Чутівського району є вулиця Дмитра Коряка.

Анна ВАСЕЦЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”