“По полицях” розкладають проблемні питання щодо підтримки українських воїнів Валерій Довженко й Олександр Алієв. Детально зупиняються на кожному пункті, доповнюючи один одного. Валерій Довженко – керівник Центру допомоги учасникам АТО в Полтавській області, радник голови облдержадміністрації від Адміністрації Президента України, Олександр Алієв – головний спеціаліст Державної служби у справах ветеранів війни в Полтавській області. Обоє – бійці АТО. На прес-конференції, своєрідному публічному звіті про діяльність Центру, спікери більше розповідають про невирішені питання, не вихваляючись добрими справами, яких уже зробили чимало.
– Результати діяльності не афішуємо, на це просто бракує часу. Роботи більше, ніж піару, – пояснює Валерій Довженко. – Головне – ми можемо допомогти. Як я вже говорив на початку роботи Центру, одна із важливих умов функціонування нашої установи – не чекати, коли люди звернуться до нас, а самостійно телефонувати бійцям, родинам загиблих і цікавитися їхніми проблемами й потребами.
На початку діяльності
Відповідно до розпорядження Президента України в областях були сформовані дорадчо-консультативні структури – центри надання допомоги учасникам АТО. У Полтаві такий центр утворився в кінці жовтня. Згодом, згідно з розпорядженням голови ОДА Валерія Головка, у районах також почали відкриватися подібні центри при РДА. Нині вони є в усіх районах і містах області, крім Комсомольська й Полтавського району. У цих структурах на громадських засадах працюють учасники АТО, волонтери, які їздять на передову.
– Спочатку ми приймали звернення громадян по телефону, нині – у 121-му кабінеті ОДА, – розповідає Валерій Довженко. – “На папері” зафіксували 150 відвідувачів.
– Ця цифра – лише кількість тих, кого встигали вносити в документацію. Коли хлопці приходили групами, ми, звісно, не говорили: “Почекайте, доки запишемо ваші дані в “Журнал звернень”, а відразу починали консультувати й надавати допомогу, – пояснює Олександр Алієв. Про роботу очолюваної ним установи говорить: – Наш сектор був створений 1 вересня 2015 року. Ми теж здійснювали прийом бійців. Потрапили на третю хвилю демобілізації. Звернень було багато. Із Центром робимо спільну справу, практично разом консультуємо бійців.
– Продовжуємо ефективну співпрацю, – каже Валерій Довженко. – Піклуємося про всіх: не лише про військовослужбовців ЗСУ, а й про бійців добровольчих батальйонів, МВС, СБУ, Національної гвардії, прикордонників.
Безлад у документах
– До нас зверталося чимало бійців, демобілізованих у 2014 році. Першим каменем спотикання на шляху вирішення їхніх проблем був безлад у документах. Демобілізовані у другій, третій хвилях мали кращий стан ділових паперів. Міноборони провело роботу з кадровиками у військових частинах, і хлопці поверталися додому уже зі статусом учасника бойових дій і пакетом необхідних документів. Щодо перших демобілізованих була велика проблема. Ми контактували з військкоматами, брали списки бійців, які не можуть отримати статус. Через центри допомоги учасникам АТО напряму відправляли документи й запити на Міністерство оборони й добивалися для хлопців статусів, – розповідає Олександр Алієв. Щодо безладу в ділових паперах наводить приклад: – Я тримав у руках документи, де в людини в графі “захворювання” було вказано: “Чотири вогнепальні поранення”… Проте ми навчилися вирішувати проблеми щодо порушеного документообігу, вийшли на нормальний рівень роботи.
Право є, а реалізувати його ніяк
Робота обласного Центру допомоги учасникам АТО й Державної служби у справах ветеранів війни в Полтавській області поділена за трьома рівнями. У випадку дуже складних ситуацій, де потрібно ґрунтовно розібратися, – працюють в індивідуальному порядку з кожним бійцем. Системну проблему обласного масштабу вирішують, співпрацюючи з департаментами, відповідними службами, управліннями. У разі виникнення проблеми більшого обширу, яку не можна розв’язати у регіоні, виходять на загальнодержавний рівень. Є така, наприклад, щодо Пенсійного фонду.
– Бійці АТО, яким виповнилося 55 років, мають право виходити на пенсію як учасники бойових дій. Але у вказаному у відповідному законі переліку держав, на території яких велися бойові дії, України немає. Таким чином відповідно до Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ці люди як учасники бойових дій мають право вийти на пенсію, але реалізувати його не можуть. На місцевому рівні таке питання неможливо вирішити, тому ми направляли відповідні листи в Головне управління Державної служби у справах ветеранів війни, Адміністрацію Президента України, дублювали через громадські організації, деякі письмові звернення з проханням внести зміни в законодавство завдяки напрацьованим комунікаціям виходять прямо на комітети Верховної Ради, – говорить Олександр Алієв.
Болюча тема – отримання земельних ділянок
Учасник АТО має право на п’ять ділянок землі, зокрема дві – поза межами населеного пункту, а три – в його межах. За словами Валерія Довженка, чимало бійців не розуміють структури відповідальності щодо виділення наділів між різними органами влади, тож доводиться бійцям роз’яснювати, що за землю в межах населеного пункту відповідальні органи місцевого самоврядування, а поза межами – Держгеокадастр.
Підливають олії у вогонь органи місцевого самоврядування твердженнями “Хоч пишіть звернення, хоч ні, а землі нема”.
– У серпні 2015 року вийшло розпорядження Кабінету Міністрів, розписане на Державну службу у справах ветеранів війни, Держгеокадастр стосовно впливу на ситуацію з виділенням землі для учасників АТО. Зокрема зазначалося, що Держгеокадастр має зарезервувати земельні ділянки, викласти їхній перелік у відкритому доступі на власному сайті, обмінюватися інформацією з Державною службою у справах ветеранів війни щодо отриманих і задоволених запитів. Нині на сайті обласного управління Держгеокадастру кожен може побачити перелік районів, карти, фото ділянок, роздрукувати зображення із вподобаною ділянкою, прийти в управління й написати заяву на її отримання. Наскільки добре така система працює, не знаю: є нормальні відгуки, є скарги, – розповідає Олександр Алієв. – Проблема виникає, коли боєць приходить і каже: “Не хочу зазначеної в переліку на сайті землі, мені потрібна та ділянка, яку хочу я”. І хто тут має рацію?.. У Держгеокадастру є зарезервовані землі, вони намагаються видати їх, бійці ж прагнуть отримати ділянки, які не входять до резерву.
Олександр Алієв зауважив і про співпрацю з районними у Полтаві радами. Відповідь незмінна: землі немає. Потрібно закріпити за районами нові території, але це – у компетенції міської ради. На рівні останньої позитивного результату не отримують.
– Нині ми відправили запити в усі районні ради області, щоб зібрати й систематизувати інформацію: скільки бійців одержали обіцяні державою наділи, а скільки не можуть скористатися власним правом станом на січень поточного року, – додав Олександр Алієв.
Кошти одержали,  а використати не зуміли
Минулого року, за словами головного спеціаліста Державної служби у справах ветеранів війни Полтавщини, на область виділили кошти на професійну адаптацію працюючих учасників АТО. Демобілізовані бійці могли пройти відповідні курси, покращити кваліфікацію, отримати додаткову освіту. Одна перепона – незрозумілий механізм використання наданих коштів. На жаль, розібратися, як правильно освоїти ресурс, не вийшло, тож його більшу частину повернули в бюджет.
– У 2016 році відповідні кошти знову виділятимуть, тож хотілося б вирішити це питання, щоб хлопці могли отримати суміжну професію, всі преференції, прописані в законі, – зазначив Валерій Довженко.
– Ми отримували від бійців запити щодо проходження курсів в автошколах. Досі це питання не врегулювали, – додав Олександр Алієв.
Помешкання для воїнів
Валерій Довженко розповів, що на Полтавщині нині приймаються комплексні обласні програми по забезпеченню бійців АТО житлом.
– Наприклад, є проект “Власний дім”. Він передбачає субвенцію для побудови чи купівлі помешкання в сільській місцевості. Умови: сільська прописка, місце роботи в селі й обставини, за яких людина має право на поліпшення житлових умов. Також є допомога для купівлі житла учасникам АТО, які втратили нижні кінцівки. Є програма для придбання помешкання родинам загиблих воїнів. Нині ми беремо участь у розробці програми щодо компенсації 50-відсоткової вартості при купівлі житла, при цьому 25 відсотків бере на себе обласний бюджет, а інші 25 – місцевий (міський). Представники влади деяких міст останній пункт ігнорують чи роблять вигляд, що його просто нема. На засіданнях говорять гучні фрази про піклування про воїнів, але по факту нічого не роблять, – підкреслив Валерій Довженко.
Оздоровлення: багато місць – мало охочих
Великого попиту на поїздки в оздоровчі заклади немає, зазначили доповідачі.
– Демобілізовані бійці АТО вдома рік не були, їм потрібно там навести лад. Тож звертаються не так часто, як хотілося б. Путівки є в Трускавець, Нові Санжари, Миргород, Одесу. Серед бійців, які ними скористалися, ми проводили опитування щодо якості роботи санаторіїв, – розповів Валерій Довженко.
– Кожен учасник бойових дій чи інвалід війни має право на отримання путівки на санаторно-курортне лікування. Крім цього, запроваджена психологічна реабілітація. Діє регіональна програма, за якою люди їздили відпочивати в санаторії області. Цього року на неї виділять кошти, щоб цю можливість використали ще 1600 бійців, які повернуться додому за четвертою хвилею демобілізації, – поінформував Олександр Алієв.
Низький попит  на працевлаштування
– Людина, яка повертається додому, не поспішає шукати роботу. Я це чудово розумію. Після жахіть, пережитих на фронті, хочеться спокою. Багато демобілізованих стають на облік у центрі зайнятості й отримують допомогу по безробіттю. Але так не триватиме вічно, тільки рік. Костянтин Пишненко, наш координатор, який займається працевлаштуванням бійців і супутніми питаннями, знайшов робочі місця для хлопців на підприємствах “Укроборонпрому”. Зарплата – 10 тисяч гривень, соцпакет. Звернулося, дай Боже, десять осіб з усієї області. Нині одеський рибколгосп набирає людей. Робочий графік – місяць через місяць, заробітна платня – 10 тисяч гривень. Звернулися лише дві особи. Невже тільки двом потрібна така заробітна плата? Інші насолоджуються тим, що мають? – дивується Валерій Довженко.
– Мене вельми турбує низький попит серед демобілізованих бійців щодо працевлаштування. Директор обласного центру зайнятості Катерина Клавдієва говорила, що в центрах зайнятості понад тисяча учасників АТО отримували допомогу по безробіттю. Упродовж місяця я поширював інформацію, що у Полтаві є три вакансії на держслужбу. Не було жодного запиту на моє повідомлення. Ніхто не відгукнувся. Можливо, бійці стануть активнішими, коли закінчиться термін отримання допомоги по безробіттю. Щодо працевлаштування нині учасники АТО неактивні, – прокоментував Олександр Алієв.
Командна робота
– Хотілося б подякувати нашим координаторам – Костянтину Пишненку й Ірині Каптур, які багато зробили для бійців. У наших центрах у районах люди працюють на волонтерських засадах. Хотілося б, щоб час, витрачений на роботу, враховувався у їхній трудовий стаж, щоб люди отримували кошти за свою діяльність, – зазначив Валерій Довженко. – Наше завдання – допомогти хлопцям. І ми можемо це зробити, маємо інструменти впливу. Я знаю, як бійцю добровольчого батальйону ДУК “Правий сектор” чи “ОУН” отримати статус учасника бойових дій, як боєць батальйону “Азов” може отримати статус інваліда війни, якщо він був поранений. Можу допомогти. Але ж скільки людей до нас звернулися із цими питаннями? Незмірно менше, ніж я очікував, – підсумував Валерій Довженко.

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”