Отримати земельний наділ для ведення особистого селянського господарства, на що згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України має право кожен громадянин нашої держави, нині непросто. Для цього потрібні й час, і міцні нерви, в чому переконалися працівники соціальної сфери, жителі сіл Гаркушинці та Петрівці Миргородського району. Адже землі, що були зарезервовані для них і на які вони претендували та протягом тривалого часу оформляли документи, якимось дивним чином, мало не за 2 дні практично оформив у користування фермер із Лохвицького району, розповіли у зверненні до “Зорі Полтавщини” мешканці вищеназваних сіл.
– Загалом ця проблема тягнеться вже понад 2 роки. Після реформування Державного підприємства імені Іваненка (колишнє ДП “Дібрівський кінзавод”) Миргородського району згідно з рішенням загальних зборів частина земель цього сільгосппідприємства була розпайована, частина – передана до земель запасу Гаркушинської (78 гектарів) та Петрівцівської (138 гектарів) сільських рад. Оскільки ці площі знаходяться за межами населених пунктів, з 2013 року ними згідно із законом, розпоряджається Держгеокадастр. А отже, до земель запасу ми ці площі фактично не отримали, хоча зверталися з таким проханням неодноразово. Бо в селі є чимало мешканців, працівників соціальної сфери, учасників АТО, які хотіли б отримати в користування по 2 гектари, як це передбачається чинним законодавством, – зазначає Гаркушинський сільський голова Олег Кобильченко. – Конфліктна ситуація загострилася відтоді, як у жовтні минулого року до сільради на дорогому автомобілі приїхав нібито представник фермера Петра Пучки з Лохвицького району з вимогою підписати документи щодо погодження меж та землевпорядну документацію. Тоді селяни добре усвідомили, що їх можуть ошукати.
Варто зазначити, що на території Гаркушинської сільської ради проживають 128 працівників соціальної сфери, які мають право та подавали заяви на отримання землі для ведення особистого селянського господарства. Тож Олег Кобильченко, за його словами, витримавши неабиякий тиск заїжджого “гостя”, відмовив йому в оформленні цих документів. Загалом сільські голови Гаркушинської та Петрівцівської сільрад неодноразово зверталися до головного управління агропромислового розвитку ОДА, керівництва району та області, Держгеокадастру України, народного депутата України Олега Кулініча з проханням допомогти в отриманні землі селянами. І хоча їм ніхто не відмовляв у підтримці, але й суттєвої допомоги у вирішенні цієї проблеми сільські голови не отримали. Тож питання тривалий час залишалося відкритим. Між тим, селяни діяли, вони пікетували сільські ради, мали намір перекривати залізницю й автотрасу, їхати за правдою до Києва… Зрештою після довготривалих “ходінь по муках” для 85 гаркушинців нібито зажевріло світло в тунелі. У всякому разі на це небезпідставно сподівався Гаркушинський сільський голова Олег Кобильченко. Оскільки в тому, що селяни отримають дозволи на розробку техдокументації, його запевняли в середині грудня минулого року районні земельники.
* * *
– Понад 4 місяці тому із заявами для отримання дозволу на виготовлення технічної документації на землю до обласного управління Держгеокадастру звернулися більше 100 мешканців сіл, працівників соціальної сфери Гаркушинців і Петрівців. Подавали документи й ті пайовики, хто ще не оформив земельні паї у спадок. Майже половині заявників Держземагентство видало наказ на виготовлення технічної документації на землю, іншим – ні, хоча документи в усіх однакові. Більше того, деякі працівники цієї державної структури поводять себе під час спілкування дуже некоректно, – розповідає депутат Миргородської районної ради Павло Кандиба. – Чотири місяці тому я був в обласному управлінні Держгеокадастру, й мені
пообіцяли, що за два тижні документи на успадкування земельних паїв будуть готові. Однак після 4-місячного очікування ці обіцянки виявилися марними. Скоро стане “штатним працівником” (часто їздить до Держгеокадастру. – Авт.) земельної служби й голова спілки громадян – співвласників майна колишнього ДП імені Іваненка Володимир Гнатюк.
* * *
З усіма своїми земельними проблемами 26 січня 2016 року група мешканців сіл Гаркушинці та Петрівці Миргородського району приїхала “за правдою” до обласного управління Держгеокадастру. Спочатку їх зустріли не вельми охоче. В одному з кабінетів Павла Олександровича Кандибу навіть намагалися виставити за двері! Без особливого бажання слухали й інших селян. А серед тих, чиї документи “зависли” в геокадастрі, були люди, які десятки років працювали на благо миргородських громад. Скажімо, на цій землі народився і майже 40 років сіяв добре, мудре й вічне колишній директор Гаркушинської ЗОШ Іван Вітенко, близько 40 років пропрацювала на тваринницькій фермі, а останні 30 років – завфермою, Ганна Пигинська, 50 років стажу має й учитель Ольга Шабатько, тривалий час працює медсестрою у ФАПі села Рибальське Валентина Голуб, син якої вже 10 місяців перебуває в зоні АТО. Був серед присутніх і кадровий військовий пенсіонер, який добровольцем майже рік брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, воював поблизу Щастя, станиці Луганської та в інших гарячих точках, Іван Лукиша. У жовтні минулого року він подав заяву до Держгеокадастру й до цього часу не отримав відповіді. До речі, в загальному списку на отримання земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств 20 заявників є учасниками АТО.
Спочатку розмова службовців головного управління Держгеокадастру з неочікуваними і явно небажаними для них гостями просто-таки нагадувала словесну перестрілку. Знервовані несправедливістю й законами вибіркової дії люди ледве стримували свої емоції. Адже фахівці-земельники мотивували затягування із розглядом подань селян помилками в документах. Водночас, що саме невірно оформлено, могли сказати далеко не завжди. Тож виникає питання: чому вони не повідомили заявників про це своєчасно, в установлені законом терміни? Наголошували й на змінах у земельному законодавстві, що відбулися у червні 2015 року. Та оскільки документи частини селян були подані на розгляд у грудні 2014 року, а період їх розгляду становить місяць, то в невірному оформленні відповідних паперів навряд чи можна звинувачувати селян.
– Поясніть, будь ласка, таку обставину, якщо наказ про передачу 216 гектарів до земель запасу був написаний 28 серпня, а 3 вересня земельними службами уже був виданий наказ про виготовлення документів на цю землю Петрові Пучці. Яким чином невідомий пан Пучка дізнався про цю землю, і яким чином він, за 2–3 дні, виключаючи два вихідних дні, встиг зробити викопіровки, написати заяви й навіть отримати наказ на виготовлення технічної документації? Адже ці землі навіть не були включені до земель запасу сільських рад, і навіть на сьогодні вони в публічній кадастровій карті лічаться за колишнім ДП. Поясніть оцим людям, чому за 4 місяці такі дії стосовно їхніх заяв не були проведені, а стосовно Пучки все було виконано за якихось 3 дні, – намагався з’ясувати у виконуючої обов’язки начальника головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Наталії Дяченко голова спілки громадян – співвласників майна ДП імені Іваненка Володимир Гнатюк.
– Оскільки сільські ради відмовилися від погодження меж та підпису землевпорядної документації (а вона була вже розроблена) панові Пучці, нині він робить експертні висновки через Держгеокадастр, в обхід сільських рад, – розповідає Петрівцівський сільський голова Сергій Чех.
До речі, при спілкуванні з сільськими головами з’ясувалася ще одна цікава деталь. Виявляється, чинне земельне законодавство допускає, що на одну й ту ж землю можуть претендувати й паралельно виготовляти документи кілька осіб (до 5), а той, хто “дійде до фінішу” першим, і буде щасливим володарем із правом власності на землю та подальшим внесенням її до Державного кадастру. Решті залишається лише “вдячність” за участь “у змаганнях”.
Загалом люди вимагали від земельників прискорення роботи над їхніми документами, видачі наказів на розробку технічної документації на землю і призупинення дії наказу щодо надання в користування, по праву їхніх земель, фермеру Пучці. Вони також запропонували фахівцям Держгеокадастру написати покрокові дії щодо вирішення земельних проблем, створених, на їхнє тверде переконання, у тому числі, й через бездіяльність того ж таки обласного управління Держгеокадастру.
* * *
Представникам Петрівцівської та Гаркушинської сільських рад Миргородського району фахівцями Держгеокадастру було надано лист, де для вирішення конфліктної ситуації запропоновано такі заходи:
“За заявами від учасників АТО, що знаходяться на розгляді в головному управлінні Держгеокадастру, протягом десяти днів будуть прийняті відповідні рішення.
Заяви громадян – працівників соціальної сфери будуть розглянуті відповідно до чинного законодавства після уточнення інформації управлінням Держгеокадастру в Миргородському районі та надходження належним чином оформлених клопотань до головного управління.
Щодо оформлення спадкоємцями земельних ділянок, отриманих спадкодавцями у результаті розпаювання земель державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка”, повідомляємо наступне. У зв’язку з некоректним прийнятим рішенням суду необхідне його уточнення шляхом винесення додаткового рішення. Як альтернативний варіант вирішення даного питання запропоновано отримання додаткової інформації від територіального органу Держгеокадастру щодо відповідності зазначених у рішенні суду номерів земельних часток (паїв) кадастровим номерам земельних ділянок, які присвоєні при формуванні земельних ділянок на підставі документації із землеустрою. Після надходження даної інформації питання буде вирішено протягом десяти днів”.
Копію цього листа також направлено до управління Держгеокадастру в Миргородському районі.
***
Вже після перебування миргородських селян в управлінні Держгеокадастру та вкотре почутого твердження про нібито наданий частині гаркушинських соцпрацівників дозвіл на розробку документів на землю я знову зателефонувала Гаркушинському сільському голові Олегові Кобильченку, аби порадіти за їхню бодай невелику перемогу… І яким же було моє здивування, коли він сказав:
– Приблизно 20–22 січня головним управлінням Держгеокадастру призупинено дію їхнього ж дозволу-наказу на виготовлення 85 гаркушинцями технічної документації на землю з подальшим внесенням її до Держкадастру, а земельники Миргородського району вимагають термінового включення горезвісних площ до земель запасу сільради, про що я відразу повідомив народному депутатові України Олегу Кулінічу, – констатував сільський голова Олег Кобильченко. – Документи пана Пучки нині проходять експертну оцінку у Києві, в Держгеокадастрі. Тобто є загроза того, що наші люди можуть не отримати цю землю…
***
В офіційному коментарі, наданому “Зорі Полтавщини”, за підписом виконуючої обов’язки начальника головного управління Держгеокадастру області Наталії Дяченко зазначається таке:
“…11 серпня 2015 року громадянин Пучка П.І., у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України, звернувся до головного управління з клопотанням про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Гаркушинської та Петрівцівської сільських рад Миргородського району, для ведення фермерського господарства в оренду. 3 вересня 2015-го головним управлінням Пучці П.І. надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у відповідності до вимог законодавства.
Зазначаємо, що надання дозволу на розробку документації із землеустрою – це ще не є факт передачі землі у власність чи користування (оренду). Для того, щоб заявник мав повне право володіти та користуватися землею, йому необхідно: розробити документацію із землеустрою, якщо це земля особливо цінна (якою є чорноземи Гаркушинської та Петрівцівської сільських рад), слід провести державну експертизу виготовленої документації, затвердити всю виготовлену документацію, отримати рішення (наказ) уповноваженого органу про передачу у власність чи користування, зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, зареєструвати право власності чи користування на землю в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Лише після цього особа набуває статус власника чи користувача земельної ділянки. Проведення процедури оформлення земельної ділянки у власність (користування) займає досить значний період часу. У відповідності до ст. 28 Закону України “Про землеустрій” максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору, проте на практиці, з різних підстав, незалежних від головного управління, цей термін часто затягується. При цьому, згідно з Державним земельним кадастром, земля, право на яку оформляється, юридично та фактично є вільною.
 Інші особи, які бажають отримати землю, звертаються з аналогічними клопотаннями про її виділення. Оскільки, повторимось, ця земля як юридично, так і фактично є вільною, то підстав для відмови їм у прийнятті клопотань та наданні дозволів немає. Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що “відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку”. (Підкреслено автором. – Ред.).
З урахуванням норм тієї ж частини 3 ст. 123 Земельного кодексу України головним управлінням за клопотаннями громадян прийнято 85 наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам – працівникам соціальної сфери для ведення особистого селянського господарства на території Гаркушинської сільської ради Миргородського району. На розгляді знаходяться 40 клопотань про затвердження технічної документації про встановлення та відновлення меж земельних ділянок на території Петрівцівської сільської ради. Крім того, головним управлінням прийнято 2 накази про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам – учасникам АТО на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району. При цьому разом із наданням дозволів вказаним громадянам надаються листи з повідомленням такого змісту: “Доводимо до Вашого відома, що на зазначену земельну ділянку, на яку Ви претендуєте, головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину”. Таким чином, особа, яка отримала дозвіл з таким повідомленням, повинна усвідомлювати, що, окрім неї, є ще претенденти на цю землю, тому, виготовляючи документацію із землеустрою, несе відповідальність за витрати, пов’язані з її виготовленням.
Слід зазначити, що при передачі землі в оренду вона не вибуває із державної власності, тоді як передача землі у власність громадян призводить до її роздержавлення. Тому пріоритетним для держави є укладання договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної форми власності із суб’єктами господарювання, що веде до наповнення бюджету. Орендна плата вноситься на розрахункові рахунки відповідної сільської ради, що дає можливість наповнення місцевого бюджету.
У разі укладення договорів оренди земельних ділянок між гр. Пучкою П.І. та головним управлінням буде визначено орендну плату, яка становитиме не менше 8 відсотків від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2016 року на коефіцієнт 4,7964 та коефіцієнт для ріллі – 1,756, що відповідає сумі 2740,20 гривень у рік за 1 гектар.
Крім того, варто зазначити, що ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що передача у власність земельних ділянок, які перебувають у користуванні інших осіб, можливе за погодженням землекористувача. При цьому, у відповідності до норм Податкового кодексу України, сплата податку за земельні ділянки, які перебувають у власності громадян, менша порівняно з орендною платою, що в свою чергу, відповідно, наповнює місцевий бюджет”.
* * *
Митарства селян, на жаль, продовжуються. Останніми роками подібні ситуації на Полтавщині не поодинокі. Часто, посилаючись на державні інтереси, чиновники різних рівнів ігнорують права пересічних українців, забуваючи при цьому, що держава – це і є люди, яким вони мають служити. Адже хто ще, як не оті гаркушинці чи петрівчани, які народилися, виросли й усе життя трудилися на землі, на якій жили й працювали їхні діди й батьки, живуть їхні діти, мають право отримати наділи землі поблизу рідних сіл? Надто учасники АТО, які не в теплих кабінетах, а під постійними обстрілами, в холодних окопах, ціною власного здоров’я, а іноді й життя, на Донбасі захищають незалежність і суверенітет держави й усіх нас, українців.

Людмила ДАЦЕНКО.