У  відпустку до рідної Котельви нещодавно приїжджав 44-річний учасник АТО Сергій Романчук. У ході шостої хвилі мобілізації його призвали на службу 21 липня 2015 року. Спершу військову підготовку боєць проходив в учбовому центрі “Десна” на Чернігівщині. А 9 вересня у складі 92-ї механізованої бригади був направлений у зону бойових дій. Увесь цей час підрозділ дислокується на Луганщині, біля Трьохізбенки, де безпосередньо проходить лінія розмежування, тобто на передовій. Самі військові, які тримають першу лінію оборони, називають цю зону “нульовою”.
Сергій Романчук – кулеметник, має позивний “Сєрий”. Свого “залізного друга” – кулемет ПК 1986 року випуску – називає “Петрушою”. “Я його завжди біля себе тримаю, так надійніше”, – зізнається він. Разом із побратимами солдат пильно тримає оборону відведеної їм території. Живуть у бліндажах. На бойові чергування заступають через добу.
“Після Різдва бойовики значно активізувалися. Часто обстрілюють із крупнокаліберних кулеметів, стрілецької зброї. Перед походом диверсійно-розвідувальних груп вони накривають наші позиції мінометним вогнем. Не раз вдавалося брати полонених. Серед них були не лише сепаратисти з числа місцевих жителів, а й військовослужбовці з Росії. Вони не приховували цього, зізнавалися, що “їх сюди послали”, а воюють за гроші”, – розповідає Сергій Максимович.
Рота, в якій служить наш земляк, поділена між трьома опорними пунктами. Командир одного із них теж родом із Котельви, кадровий військовий, підполковник. “Ми часто спілкуємося. У період загострення бойових дій бійці його підрозділу не раз підтримували наш опорний пункт, бувало й навпаки. Пліч-о-пліч служимо з хлопцями із Полтави, Зіньківського району, з Херсонської, Одеської, Миколаївської областей. Я можу покластися на кожного із них”.
Солдат з оптимізмом говорить, що за час служби його підрозділ обходили стороною найболючіші втрати бойових товаришів. “Дякувати Богові, наш підрозділ поки що тримається без втрат. Молимося за це щодня… А противник інколи зазнає значних втрат. Коли намагається прорвати нашу оборону, отримує гідну відсіч. А як можна інакше? Це ж вони прийшли зі зброєю на нашу землю… Загалом настрій у солдат бойовий, – продовжує військовий. – Усі чекають одного – команди йти в наступ. Ми рішуче налаштовані визволити український Донбас, але дії влади не завжди зрозумілі…”
До мобілізації Сергій Романчук працював тваринником у СВК “Батьківщина”. Родом він із Хмельниччини, де й зараз живуть батьки. Їм, як і дружині, щодня телефонує з фронту.
Днями солдат знову відправився у зону бойових дій боронити рідну землю. А
5 лютого цьому мужньому чоловікові виповнюється 45 років. Побажаємо йому та всім іншим нашим землякам, які служать у зоні АТО, перемог на фронті й щасливого повернення додому. Дякуємо вам за мир у наших домівках.

Ірина ШИЛО
Журналіст