Дев’яносто сім складних, часто трагічних, переповнених непоправними подіями років минуло в житті нашого народу з часу врочистого проголошення на святій Софійській площі в Києві Акта Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. На державному рівні цю подію вшановують із 1999 року, хоча насправді національно свідомі українці почали відзначати її набагато раніше, ще коли кожен патріот був “на гачку” в радянських спецслужб.
Минулого тижня з нагоди Дня Соборності України в Полтаві відбулися численні заходи за участю обласної влади, представників громадськості, бійців і волонтерів АТО, творчих колективів та обдарованої юні.
Настрій усіх зібрань, де учасники аналізували історичну долю Акта Злуки, відзначався широким спектром почуттів, адже в ньому – й гордість за неспростовне в будь-якому історичному контексті прагнення українства до єдності, й велика гіркота від того, що уроки минулих поразок і невдач не засвоєні нашою політичною елітою й досі.
Коло риторичних питань
На присвячений Дню Соборності України “круглий стіл”, який пройшов у облдержадміністрації, зібралися громадські активісти, знані полтавські волонтери, науковці-історики. Вів засідання голова Громадської ради при ОДА Володимир Голуб. Участь у роботі зібрання взяли заступник голови обласної ради Анатолій Ханко, директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Вадим Штефан.
На початку засідання Володимир Голуб вручив почесні грамоти ОДА засновникам благодійного фонду “Полтавська громада разом” Вірі Маслак та Івану Данилевському. Пані Віра привернула увагу присутніх до привезеного із зони АТО синьо-жовтого полотнища з написами наших героїв-бійців. Один із них, присвячений головній ідеї свята – “Схід і Захід разом”, належить дев’ятнадцятирічному снайперу – дівчині Василині.
Та, на жаль, складається так, що на мирній території далеко не кожен пам’ятає про День Соборності України й тим більше розуміє його значення. Доктор історичних наук, професор ПНПУ ім. В. Г. Короленка Людмила Бабенко розповіла про проведене дорогою на засідання експрес-опитування, під час якого семеро з восьми залучених полтавців не змогли згадати, яке саме державне свято Україна відзначає 22 січня. Невтішно риторично, як випливало з її міркувань, звучить і питання про те, чи стали ми більше знати про події 1919 року нині. Напрацьована база наукових праць, віднайдено безцінні мемуари, однак відповідального підходу до розуміння причин і витоків того, чому українці не зберегли свою державність майже сторіччя тому й надалі були поглинуті жорстокими руйнівними процесами, немає. Власне йдеться про вже набридлі й у сьогоденні розбрат та чвари всередині хворої на непомірні амбіції політичної еліти, які завжди призводять до активізацій і агресії зовнішніх ворогів.
Кандидат історичних наук Віктор Ревегук наголосив, що Акт Злуки мав ідеологічно-декларативний характер і працював на перспективу об’єднання українських земель. Він також категорично заперечив поширений у радянській історії міф про громадянську війну в Україні, під яким маскувався акт агресії з боку Росії. Участь в подальшому обговоренні взяли представники громадських організацій Полтавщини.
Вивчіть напам’ять!
У Державному архіві Полтавської області до свята підготували документальну виставку “Полтавщина в Українській революції 1917 – 1921 років”. У вступному слові директор установи Валентина Гудим констатувала те, що болить нині кожному свідомому українцю: події повторюються, і патріотам знову доводиться виборювати Незалежність своєї держави.
Епіграфом до виставки слугували слова відомого громадського й політичного діяча Лонгина Цегельського: “Це така дата, що її виучувати будуть напам’ять українські діти грядущих поколінь побіч таких, як Хрещення Руси-України…” Отож і ця конкретна виставка – ще одна “шалька” на терезах нашого запізнілого “виучування” своєї історії. Головне завдання, яке ставили перед собою архівісти, – пошанувати величні події та їхніх героїв-творців, зазначив заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт. За його словами, хоч Акт Злуки й не був реалізований, він справив величезний вплив на подальший визвольний рух у 20–40-х роках минулого століття.
Для всіх, хто завітав до архіву, Тарас Пустовіт зробив докладний огляд представлених на виставці друкованих та фотодокументів. Перший її розділ присвячений державотворчим крокам українців у 1917 – 1921 роках. Другий – подіям цього періоду на Полтавщині та участі в Українській революції наших земляків. Серед документів, які свідчать про репресивну політику більшовиків, – три накази від 1919 року: голови Полтавського губревкому про недопустимість поширення серед населення чуток, відмінних від офіційної інформації; Кобеляцької повітової надзвичайної комісії про обов’язкову реєстрацію осіб, які перебували на службі при попередніх владах; Лохвицької надзвичайної комісії про здачу органам радянської влади національних та інших прапорів. Тут же – циркуляр Лохвицького повітового відділу освіти про закриття громадських організацій, зокрема товариства “Просвіта”, та передачу всього майна радянським установам.
Заплановано, що виставку відвідає полтавська молодь. Тобто ті люди, які отримали в нашому буремному сьогоденні реальний шанс нарешті зробити неможливими згадувані раніше сумні результати експрес-опитування, як і багато іншого, що продовжує заважати нам у прагненні до позитивних змін.
Квіти вічної шани
Урочистості з нагоди великого державного свята розпочалися в Полтаві біля пам’ятника Пророку нації Тарасу Григоровичу Шевченку. Над площею яскравіли синьо-жовті знамена й лунали величні слова: “Відзначення Дня Соборності України, вшанування творців Акта Злуки – це не тільки суспільна потреба, а й моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених протягом віків українським народом на вівтар своєї державності…” Зразковий хореографічний ансамбль “Соколики” розчулив присутніх, виконавши танець, у якому гармонійно переплелися гуцульські та наддніпрянські мотиви.
Квіти до пам’ятника Великому Кобзареві поклали голова обласної ради Олександр Біленький, перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Пісоцький, заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло, міський голова Полтави Олександр Мамай, представники громадських і молодіжних організацій, духовенство.
На мітинг до Дня Соборності України полтавці традиційно прийшли до меморіальної дошки Голові Директорії, Головному отаману військ УНР Симону Петлюрі, яка розміщена на одному з корпусів Полтавської державної аграрної академії (приміщення колишньої Духовної семінарії, у якій навчався видатний поборник Незалежності України).
Із палкими словами до краян звернувся голова обласного відділення Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, народний депутат України попередніх скликань Микола Кульчинський. Він прочитав уривок зі своєї поеми, присвяченої сучасним захисникам Батьківщини як продовжувачам справи багатьох поколінь українських патріотів. Їхнього рятівного приходу чекали “мученики Вкраїни у мордовських холодних пустелях”, їм співає славу, взявши бандуру, сивочолий гетьман Іван. Патріотичну промову виголосив заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло.
Після церемонії покладання квітів до меморіальної дошки Симону Петлюрі полтавцям нагадали, що пам’ятник на його честь споруджений у єдиному українському місті – Рівному. В Полтаві ж поки що немає навіть вулиці, яка б носила його ім’я. Цей факт – ще одна больова точка на шляху до зламу нашої пострадянської свідомості.
Від аграрної академії громадськість попрямувала до Полтавського університету економіки і торгівлі, щоб покласти квіти до пам’ятника ще одному видатному земляку-патріоту, громадсько-політичному та державному діячеві, теоретику й організатору кооперативного руху, педагогу Борису Мартосу.
Цього ж дня з почуттями болю, гордості й вдячності полтавці вирушили на Центральне міське кладовище, де на Алеї Слави спочивають 11 полеглих бійців АТО. Загалом Полтавщина втратила у війні з російським агресором 126 найкращих синів нашого народу. Вклонитися їхній світлій пам’яті на Алею Слави разом із рідними Героїв прийшли заступник голови ОДА Олег Пругло, керівники департаментів ОДА, військовослужбовці, курсанти Полтавського військового інституту телекомунікацій та інформатизації, небайдужі городяни. На могили звитяжців лягли жалобні гірлянди й живі гвоздики. Бойові побратими згадували, якими щирими й ніби зовсім звичайними були в повсякденному житті ті хлопці-бійці, яким у пекельних умовах війни стало духу не відступити перед ворогом, пожертвувати собою заради порятунку товаришів і кожного співвітчизника. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір відслужив за спочилими воїнами панахиду.
***
Із нагоди великого державного свята полтавці долучилися до акції “Ланцюг єдності”, взявшись за руки біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, відвідали зворушливу виставку робіт юних художників “Герої сьогодення – очима дітей” та концерт академічного театру музики, пісні й танцю “Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії, який пройшов у Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М. В. Гоголя.
***
Урочисті заходи з нагоди Дня Соборності України відбулися в містах та районах області.

Вікторія КОРНЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”