Полтавська земля попрощалася із захисником України. У столичному військовому госпіталі зупинилося серце солдата 28-ї розвідувальної бригади Романа Капація. Півроку лікарі боролися за життя військовослужбовця з Полтавщини, який потрапив у полон до терористів, зазнав нелюдських тортур.
Тридцятишестирічного тракториста із села Оболонь Семенівського району Романа Капація мобілізували у березні нинішнього року. Пізніше у військкоматі запевнили, що сталася помилка, чоловіка не мали призивати до війська, адже він має шестеро дітей. Втім Роман не став заперечувати та пішов у зону АТО.
31 травня боєць потрапив у полон під Мар’їнкою. Автомобіль із розвідниками бойовики розстріляли, а тих, хто вижив, – взяли у полон. За цей час чоловік пережив жахливі тортури. Його били, стріляли по ногах, різали ножем, руку з татуюванням, із зображенням танка та написом “Львів”, яке солдат зробив ще на строковій службі, зламали у кількох місцях. Бойовики заживо знімали з нього шкіру з патріотичним татуюванням. Українського військового ледь живого знайшов у тамтешньому морзі місцевий медик. І врятував. У донецькій лікарні Роман Капацій перебував три тижні. Там поряд з ним увесь цей час була мама – Ганна Михайлівна, яка самотужки поїхала визволяти сина.
2 липня з допомогою волонтерів Романа звільнили та відправили до Дніпропетровської обласної лікарні імені І.І.Мечникова. Стан, в якому привезли чоловіка, шокував лікарів, які за рік війни бачили різні поранення. “На тіло навіть здалеку важко дивитися. Численні ножові поранення, пошкоджені шлунок, печінка, діафрагма, прострелені кінцівки, пневмонія, менінгоенцефаліт, – писав тоді головний лікар Дніпропетровської лікарні Сергій Риженко на своїй сторінці у “Фейсбуці”. – Стан критичний. Кращі професори не відходять”.
Наприкінці липня Романа разом з мамою спецлітаком ЗСУ доправили до центрального військового госпіталю. Він тривалий час був у комі. Дуже багато людей – лікарів і волонтерів – боролися за життя батька шести дітей, найменшій донечці якого лише 10 місяців. Чоловіка готували до операції в Німеччині. Але… “Які слова втіхи можна знайти для Роминої мами Ганни Михайлівни? Вона крізь сльози дякує всім лікарям та добрим людям, хто боровся за синове життя. А ще волонтерам, котрі доправили важко хворого Романового синочка із села до Інституту серця в Києві і профінансували операцію малюка. Слава тобі, український солдате! Пробач, що не врятували. Героям слава!” – написала на своїй сторінці у “Фейсбуці” радник голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа.
…Чи не всі мешканці Оболоні зібралися, щоб провести в останню путь свого захисника, свого Героя. З ним прощалися рідні, друзі, військовослужбовці, бойові побратими. Романа Капація згадували як веселого й товариського чоловіка, він завжди радів життю і вмів підбадьорити інших. Від церкви до кладовища земляки проводжали захисника Вітчизни, ставши на коліна. У Романа осиротіли старенька мати, дружина, п’ятеро синів та донечка. Ми усі перед ними в неоплатному боргу. Нехай нетлінною буде пам’ять про незламного українського солдата. Вічний йому спокій і Царство Небесне.

Ілона БОГАЧ
Журналіст