Рік, що минає, для ТОВ “Агропромисловий комплекс “Докучаєвські чорноземи” Карлівського району був досить вдалим, вважає співзасновник сільгосппідприємства Андрій СОКІЛ: “2015-й дав нам можливість легше дихнути після 2012-го, коли була засуха, потім був період нестабільності цін на сільгосппродукцію. Незважаючи на поточну ситуацію в державі, поточний рік ми закінчуємо з хорошими результатами, маємо добрі прибутки. Наша продукція ліквідна, вона затребувана. Безумовно, вона прив’язана до курсу долара, але коли зерно зберігається в засіках чи на елеваторі, ми знаємо, що це наша валюта”.

Затрати на гектар і виручені кошти – ось головні показники, головна пропорція успішного господарювання на землі. У “Докучаєвських чорноземах” вони вагомі. При урожайності пшениці 60 центнерів з гектара її рентабельність складає понад 150 відсотків, гороху й того більше – 250. Найнижчу рентабельність має ярий ячмінь – понад 80 відсотків. А от урожай пізніх культур – сої та кукурудзи – через тривале бездощів’я не виправдав сподівань аграріїв, хоча влітку види на них були хорошими. Чи не єдиним виходом за цих умов було збирання кукурудзи без досушування.
– Усе залежить від рівня закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, – констатує генеральний директор ТОВ “АПК “Докучаєвські чорноземи” Анатолій Кибка. – Скажімо, горох зараз дуже вигідно продавати, до того ж маємо високу його урожайність – 4 тонни з гектара. Отож і виходить, що в поточному маркетинговому році це економічно найвигідніша культура. Однак у наступному році збільшувати площі під бобовими культурами ми не плануємо. Щороку під горох стабільно відводимо по 300–400 гектарів, і цього достатньо.

Співзасновник ТОВ “АПК “Докучаєвські чорноземи” Андрій Сокіл (праворуч) і керівник чеської компанії BRUNNTHALLER Петер Жировніцкій.

Дуже непокоїть цьогорічний озимий клин. Загалом у “Докучаєвських чорноземах” посіяли понад 2,6 тисячі гектарів озимих культур, і вони практично не дали сходів. Дощі, що пройшли в середині листопада, через низьку температуру повітря мало вплинули на ефективність і якість сходів, хоча на деяких полях пшениця проросла. Тож, за словами Анатолія Кибки, вірогідність перезимівлі озимини за оптимальних умов взимку та своєчасного початку весняної вегетації при невисоких температурах і оптимальному зволоженні все-таки є. Та вже зараз зрозуміло, що високого врожаю на цих полях не отримати, а можливо, й пересівати чи підсівати доведеться. Отже, собівартість хлібів значно зросте.
Варто зазначити, що через повну відсутність вологи в грунті восени аграрії не змогли своєчасно провести зяблеву оранку. Адже навіть нова потужна ґрунтообробна техніка не витримувала такого навантаження на сухій землі: плуги рвало, лемеші репалися, гайки “вилітали” мішками, розповідають механізатори агроформування. Тож щойно пройшли продуктивні листопадові дощі, механізатори вивели в поле техніку й продовжили підготовку грунту під майбутній урожай.
Про що б ми не говорили, повсякчас у розмові поверталися до рентабельності, цінової політики на сільськогосподарську продукцію в державі.
– Ми не розуміємо, що очікує нас у недалекому майбутньому, що буде в державі. Нині продали частину вирощеного, майже повністю розрахувалися з орендодавцями, завершуємо й комплекс осінньо-польових робіт, – розповідає співзасновник ТОВ “Агропромисловий комплекс “Докучаєвські чорноземи” Юрій Кобченко. – Продавати зерно зараз особливої потреби немає, бо якщо ми продамо зараз і виручимо певні кошти, немає жодної гарантії, що гривня не продовжить девальвацію, і нам доведеться купувати міндобрива, пально-мастильні матеріали й запчастини по іншій, вищій, аніж зараз, ціні. А поки зерно в коморі, ми не програємо, хоча варто додати, що нинішні ціни на збіжжя нас влаштовують. Та хто дасть гарантію, що не буде різкого зростання курсу долара? Торік ми продали кукурудзу по 1700 гривень за тонну і вважали, що це непогана ціна. Але пройшло небагато часу, й кукурудза зросла в ціні до 4300 гривень, і ми втратили фактично 100 мільйонів гривень. Водночас запчастини, дизпальне, гербіциди й насіння ми закупляли по значно вищому курсу. Саме тому зараз ми вичікуємо, бо стабільності, на жаль, у нас немає.
– Не зовсім зрозумілим є й те, що світові ціни на зерно нині на 10 відсотків нижчі, ніж зазвичай, хоча значного перевиробництва у світі не спостерігається. Водночас з України реалізується зараз дуже багато сільгосппродукції, – додає Анатолій Кибка.
У цьому році порадували докучаєвців фруктові садки. Скажімо, яблука вродили майже по 10 тонн з гектара. Це – високий показник. Реалізація яблук відбувається чи не щодня, як для мешканців району й області, так і в Запорізьку, Дніпропетровську, Харківську,

Керуючий відділком Олександр Домнич, механізатор Володимир Валко.

Сумську області. Навіть у Трускавець відправляли кілька партій цих крупних рожевобоких апетитних фруктів. Однак поки що продали лише половину зібраного врожаю, частину якого переробили на сік. До речі, яблука, які докучаєвці реалізують за оптовою ціною 7 гривень за кілограм, у магазинах Полтави коштують 20 гривень. Та оскільки в агропідприємстві є проблема зі зберіганням фруктів, очікувати вищих, весняних, цін не доводиться. Адже будівництво заводу для зберігання й переробки фруктів, про що в “Докучаєвських чорноземах” мріють уже не один рік, коштує близько 10 мільйонів доларів.
– Якби нам дали дешеві кредити, хоча б під 10 відсотків річних, ми збудували б овочесховище, і яблука у школах і дитсадках району були б цілий рік, – зазначив Юрій Кобченко. – До речі, нам і до цього часу не компенсували кошти, а це понад 2 мільйони гривень, за державними програмами підтримки розвитку садівництва, як не повернули їх і за будівництво зерноелеватора.
Нинішній фінансово сприятливий для агроформування рік дає можливість переорієнтувати значні кошти в розвиток тваринницької галузі. 2016-го тут планується будівництво 3 приміщень для утримання свиней, поголів’я яких на відгодівлі сягатиме 10 тисяч голів. Поставку та монтаж обладнання майбутньої свиноферми здійснюватимуть фахівці чеської компанії BRUNNTHALLER, з якою у докучаєвців давні партнерські стосунки. Ця компанія також проводить навчання обслуговуючого персоналу та виконує подальший супровід виробництва.
– Наш пріоритет – розвиток свинарства, тому й запроваджуємо в цій галузі найпрогресивніші технології. Звісно, коштують вони не дешево, але ми закладаємо такий фундамент, на якому працюватимемо наступні 20 років, – переконаний Андрій Сокіл. – Стосовно окупності свинокомплексу, напевне, це буде років за 5–10. Зазвичай українці хочуть, щоб одну гривню вклав, а дві отримав. Такого не буває. У Європі повернення капіталу відбувається років через 7–8. У нас ці проекти прораховані з окупністю 4–4,5 року. Головне ж, що це буде якісна продукція, вкрай необхідна для населення.
Підтримує агроформування й соціальну сферу населених пунктів, на території яких орендує землі. Скажімо, в цьому році допомогли з ремонтом і переведенням на опалювання пілетами сільського клубу в Попівці. Надають підтримку продуктами харчування школам, медичним закладам та дитсадкам. Завдяки фонду “Добро” близько 200 карлівських дітлахів побували у Харкові на чудових циркових виставах за участю відомих світових артистів. Також возили малечу до ігроленду в Полтаву. Продовжаться такі екскурсійні поїздки й на Новорічні й Різдвяні свята. Та чи не найбільше коштів виділяється на розвиток спорту. Зокрема докучаєвці фактично утримують 8 футбольних команд. Зусиллями ТОВ “АПК “Докучаєвські чорноземи” відновлено трасу для мотокросу, на якій у цьому році проводилися змагання за участю чемпіонів та майстрів спорту України. За визнанням харківських спортивних суддів, ця траса – одна з кращих у нашій країні. Попереду – створення власної спортивної команди для перемог у чемпіонатах з мотокросу.
Щодо планів господарських, вони в першу чергу стосуються переробної галузі. Зокрема необхідно провести модернізацію олійниці, встановити обладнання для сушіння та переробки яблук на джеми. Нове обладнання планується встановити й на комбікормовому заводі, а ще – провести модернізацію на Карлівському хлібозаводі. Безумовною у ТОВ “Агропромисловий комплекс “Докучаєвські чорноземи” є подальша робота над підвищенням продуктивності в рослинництві та тваринництві.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”