Зіньківський дитячий будинок-інтернат імені О.В. Синяговського зустрічає охайністю й атмосферою творчості. На розміщених на подвір’ї стендах оживають персонажі казок “Лисиця і журавель”, “Колобок”. “Ми раді людям із чуйним серцем” – таким гаслом на вході приймає кожного з відвідувачів заклад. Гості з Полтави – заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло й директор департаменту праці та соціального захисту населення ОДА Людмила Корнієнко – приїхали навідати вихованців установи і вручити їм подарунки з нагоди Міжнародного дня інвалідів.
Будинок-інтернат працює із 1957 року. Його мешканці – хлопці віком від 4 до 35 років. Нині на постійному проживанні в закладі – 131 дитина з порушеннями інтелектуального розвитку. Піклуються про вихованців 126 працівників. При зустрічі з фахівцями відчуваєш душевне тепло, доброту і ласку. Про хлопців говорять: “Ми їх любимо. Вони наші, рідні”. А підопічні, відчуваючи це тепло, посміхаються, спілкуються, розкривають свої таланти.
До слова, у закладі багато обдарованих дітей. Наприклад, один може вирахувати, у який день тижня була відповідна дата. Інший – справжній артист, знає напам’ять пісні Наталії Май. Одного разу виконував композицію із доньками співачки. А які чудові вироби виготовляють хлопці з паперу, газет, ложок, бісеру… Люблять малювати, співати в караоке, танцювати, займатися на комп’ютерах. Їхні малюнки посідають призові місця на конкурсах для дітей із обмеженими можливостями. Є ансамбль ложкарів. Є любителі спорту, які виборюють призові місця на спартакіадах. І все це – завдяки працівникам, які терпляче, самовіддано й творчо працюють із дітьми. У цих людей золоті серця й золоті руки.
– Кому складно, той тут не працює. До такого не звикнеш і не навчишся. Або можеш, або ні, – говорить директор Зіньківського дитячого будинку-інтернату Марина Приступа. – Можна виправити стан дітей, якщо з ними професійно займатися. Декотрі з вихованців повертаються в соціум, живуть у родинах. Проте слід розуміти, що такі дітки мають бути постійно під наглядом і потребують сторонньої допомоги. Не всі батьки можуть знаходитися поруч із ними 24 години.
Марина Приступа розповіла, що очолюваний нею заклад – неначе маленьке окреме містечко: власне підсобне господарство, орні землі. Вирощують пшеницю, буряк, картоплю, овочі. Є своя пекарня. Тож підопічні шість разів на день харчуються стравами, приготовленими з екологічно чистих продуктів.

Вихованець закладу Руслан Шевченко.

За словами Людмили Корнієнко, заклад є одним із кращих в Україні. Сюди прибувають діти не лише з Полтавщини, а й з інших областей, зокрема Київщини, Сумщини.
– Оскільки тут мешкають діти з особливими потребами, дуже важливо створити не тільки належні умови проживання, самообслуговування, а й реабілітації. Тому в будинку-інтернаті відкрили відповідне відділення. Необхідно постійно поновлювати обладнання, запроваджувати нові прогресивні методи реабілітації, забезпечити процес інтеграції дітей у суспільство. Комплексна робота дає результати. Водночас бачимо низку завдань. Зокрема організацію дозвілля мешканців закладу. Ми поспілкувалися з керівництвом області. Виноситимемо на розгляд сесії обласної ради пропозиції щодо придбання для дитячих будинків-інтернатів спеціальних автомобілів, щоб вихованці могли їздити на екскурсії, – розповіла Людмила Корнієнко.
Олег Пругло поінформував, що для вихованців привезли спеціальне реабілітаційне обладнання, на придбання якого з обласного бюджету в рамках обласної Комплексної програми соціального захисту і соціального забезпечення населення на 2013 – 2020 роки виділили 97,5 тисячі гривень, а також солодощі, книги та іграшки. Засоби реабілітації також отримали будинки-інтернати у Нових Санжарах і Гадячі.
– Наше ставлення до людей з особливими потребами має бути сердечним і відповідальним, бо так формується справжнє суспільство, – наголосив Олег Пругло.
– Обладнання вельми цінне для діток. Подаровані для реабілітаційного відділення тренажери направлені на подолання фізичних недоліків. Це – декілька кроків вперед для наших вихованців. Та, звісно, допомоги забагато не буває, – зазначила Марина Приступа. – Ці діти – не інваліди, вони трішки з обмеженими можливостями. І завдяки допомозі їхня обмеженість зменшується до мінімуму. Найвищою винагородою для працівників установи є те, що наш заклад для цих хлопців став затишним домом.
Вихованці від щирого серця подарували гостям концерт і пам’ятні сувеніри, виготовлені власноруч.

Анна ВАСЕЦЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”