Дев’ятого грудня 2003 року з ініціативи Організації Об’єднаних Націй в мексиканському місті Меріда на політичній конференції було відкрито для підписання Конвенцію ООН проти корупції. Конвенція набула чинності в грудні 2005 року. Понад 100 держав, що підписали конвенцію, визнали хабарі, підкуп, перевищення влади і посадових повноважень та інші зловживання кримінальними злочинами, а також прийняли рішення співпрацювати для масштабної боротьби проти цього зла.
Жодна держава не вільна від певного рівня корупції. Згідно з оцінками Світового банку щорічно у світі марнотратно витрачається один трильйон доларів, що у 80 разів перевищує суму, необхідну, щоб нагодувати близько 870 мільйонів людей, які голодують. Згідно з дослідженням, якщо країни ведуть дієву боротьбу з корупцією, державні доходи в довгостроковій перспективі зростають у чотири рази.
Серед країн, які першими ратифікували цей документ, була й Україна. Але досі для нашої країни ця дата не є приводом для резонансних звітів. Згідно із щорічним індексом корупції, який розробляє міжнародна громадська організація Transparency International, у 2014 році Україна займала 142 позицію зі 175.
Майже рік тому в Україні стартувала широкомасштабна антикорупційна кампанія. Питання боротьби з корупцією проходить червоною ниткою в усіх міжнародних зобов’язаннях України: чи отримання кредитів МВФ, чи лібералізація візового режиму. Торік народні обранці ухвалили пакет антикорупційних законів. Основний наголос робиться на створенні нових органів, адже чинні не ведуть реальної боротьби з корупцією.
У квітні 2015 року була прийнята Державна програма із реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії). Це – рамковий документ, який є основою інших законів. Розпочало роботу Національне антикорупційне бюро, до компетенції якого входить розслідування корупційних злочинів у вищих ешелонах влади. Призначено антикорупційного прокурора. На черзі – створення Державного бюро розслідувань, яке займатиметься слідством щодо осіб, які не підпадають під юрисдикцію Національного антикорупційного бюро. Варто згадати про Національне агентство з питань запобігання корупції – превентивний орган, що має координувати роботу відділів з питань запобігання корупції в усіх органах влади. Також Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів”.
Залишається лише сподіватися, що українському суспільству можна буде покластися на новостворені державні антикорупційні органи і нарешті подолати ганебне для всієї країни явище.

Підготувала
Олена ІГНАТЕНКО.