Нещодавно Інтернет ряснів повідомленнями про те, що Національний реєстр рекордів України зафіксував вельми оригінальне досягнення – новосанжарці Андрій та Ганна Мокляки мають спільний вік 190 років 6 місяців і 16 днів. З цієї нагоди до скромного помешкання родини Мокляків прибули представники вищезгаданої фундації, аби привітати подружжя ветеранів та вручити диплом…
Андрій Олексійович був учителем. Роботі на педагогічній ниві віддав майже півстоліття, викладаючи у школі фізику та астрономію. Серед його учнів був свого часу і Борис Олійник. А Ганна Артемівна працювала медсестрою, має майже сорокарічний стаж.
Андрію Олексійовичу важко говорити – 97-річний вік дає про себе знати, здоров’ям слабує, тож більше розповідає Ганна Артемівна. І про себе, і про чоловіка:
– Ми обоє родом із села Пологи-Низ. Якось у суботу ввечері, коли молодь вже розходилась із клубу, підійшов Андрій і спитав, чи можна провести. “Проводь…” Тоді й познайомились. Училися обоє в Полтаві: Андрій – у педінституті, я – у фельдшерсько-акушерській школі. А невдовзі доля розлучила нас на шість років. Андрія направили на роботу на Вінниччину, звідти і в армію забрали, служив у Латвії, далі – війна. Він у Ленінграді пережив блокаду, визволяв місто на Неві, а я в евакогоспіталі: спочатку – в Нових Санжарах, потім – у місті Кінешма на Волзі, нарешті – в закарпатському Мукачевому. Тривалий час нічого не знали один про одного, а коли Андрій випадково зустрів у Ленінграді льотчика-земляка, котрий родом із Клюсівки, виявилось, що то мій однокласник. Саме завдяки йому ми налагодили листування.
Першим з фронту повернувся Андрій, Ганна ще доліковувала хворих у госпіталі, повернулася восени 1945-го. “Пішла я в гості до бабусі, там родичів зібралося – повна хата. І раптом на порозі – Андрій. Обняв, розцілував мене, я аж зніяковіла. Привселюдно – де це бачено!”
Розглядаю документи, старі світлини, бережно беру до рук пожовкле від часу шлюбне свідоцтво, датоване березнем 1946 року. Незабаром Андрій Олексійович та Ганна Артемівна відзначать сімдесятиліття подружнього життя – “платинове весілля”. Цікавлюся,  в чому секрет сімейного довголіття. “Він у мене непитущий, ніколи не курив. Сімейних сварок не пригадую, хіба інколи за якусь дрібничку скажемо одне одному слово супроти. Дівчина повинна поводитися пристойно, – переконана Ганна Артемівна, – тоді й поважатиме її супутник життя. Гаряча любов? Була в молодості, а тепер не про любов, а про взаємну повагу треба вести мову. Це в нас неписаний подружній закон”.
Андрій Олексійович не стримує сліз, згадуючи молоді літа, як зустрів свою єдину та як її цінує й шанує. Цінувати є за що. 93-літня Ганна Артемівна хоч і сама вже має слабке здоров’я, всіляко підтримує й допомагає своєму чоловікові.
Для мене стало несподіванкою те, що Ганна Мокляк могла б стати ще одним рекордсменом, якби тільки оголосили конкурс. Вона ще з п’ятдесятих років – неабияка уболівальниця, можна сказати, фанатка футболу. Вболіває за полтавську “Ворсклу”, київське “Динамо” та за збірну України. “Чому? – перепитує і сама відповідає: – Раніше ж не було телевізорів, тож відпочивали в клубі та ще на стадіоні. А ми живемо поряд із стадіоном. Не дивуйтесь, я всі футбольні правила вивчила на зубок”.
“Секрет довголіття батьків у тому, що вони жили й живуть у мирі та злагоді, у них повне взаєморозуміння. Виховали двох дітей, мають уже двох онуків, правнука дочекалися. Усім нам є з кого приклад брати, як по совісті на білому світі жити”, – переконана донька Лідія, котра з Ужгорода приїхала провідати батьків, і таке торжество стало для неї несподіванкою.
Експерт Національного реєстру рекордів України Віталій Зорін зауважує, що рекордів, подібних тому, що його встановили Андрій і Ганна Мокляки, поки що в Україні не реєстрували. Це перша офіційно зафіксована пара, спільний вік якої – 190 років. “Певен, інформація про це розійдеться по всій Україні, і вдячні внуки й правнуки згадають, що спільний вік їхніх дідусів і бабусь ще більший. Словом, є орієнтир для майбутніх заявників. Андрію Олексійовичу і Ганні Артемівні я бажаю перевершити гіннесівське досягнення тайванського подружжя, яке в парі прожило 85 років”.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ
Журналіст