“Я  не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються”, – навіть не віриться, що ці надзвичайно актуальні для нашого буремного сьогодення рядки написані в 1951 році. Вони належать художнику, члену ОУН і керівнику друкарні УПА Нілу Хасевичу. 24 листопада виповнюється 110 років від дня його народження. За постановою Верховної Ради України пам’ять непримиренного борця за свободу нашої нації вшановується на державному рівні.
Ніл Хасевич з’явився на світ в селі Дюксин на Волині в сім’ї псаломщика. Навчався у духовній семінарії. Окрім хисту до малювання, вирізнявся ще й хорошим голосом. 1918 року в родині сталася трагедія: на залізничному переїзді Ніл із матір’ю потрапили під потяг – мати загинула, а хлопець втратив ногу. Оскільки Ніл на той час вмів вирізати з дерева різні вироби, то сам змайстрував собі протез.
1925 року Хасевич склав екстерном іспит і отримав атестат Рівненської гімназії. Протягом наступного року працював помічником іконописця. Грошову компенсацію за нещасний випадок витратив на навчання у Варшавській академії красних мистецтв. Юнак закінчив графічний факультет. Захоплювався також живописом.
У 1930-х роках належав до студентської спілки “Запоріжжя”. 1931 року його полотно “Прання” було відзначене Почесною премією “Ватикан”, а наступного року портрет гетьмана Івана Мазепи – дипломом Варшавської академії. Роботи Ніла Хасевича виставлялися в художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. 1937 року він здобув третій грошовий приз на Міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. За два роки по тому в американському місті Філадельфія побачив світ художній альбом “Екслібрис Ніла Хасевича”. Митець наполегливо шліфував свою майстерність. Його порівнюють із Іваном Трушем, Юрієм Нарбутом, Василем Кричевським.
Насичене й успішне творче життя не могло поглинути Ніла Хасевича повністю, він прагнув активної діяльності в лавах українського національного руху. Був особисто знайомий зі Степаном Бандерою, належав до центрального й крайового проводів ОУН, згодом став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР). З квітня 1943 року, коли масово формувалися загони УПА, художник долучився до підпільної роботи. Відомі його псевдо: Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль.
Ніл Антонович керував друкарнею повстанців, працював як художник і редактор, створював ілюстрації до журналів УПА, оформляв листівки, підпільні видання. Окрім того, розробляв проекти прапорів, печаток… У червні 1948-го УГВР запровадила відзнаки підпільникам, і Ніл Хасевич створив ескізи Хреста Заслуги і Хреста Бойової Заслуги та медалі “За боротьбу в особливо важких умовах”. У 1948 році УГВР нагородила його і Срібним Хрестом Заслуги, і медаллю. Доробок митця воєнної й повоєнної доби складають 150 дереворитів (дереворізів), які видано за океаном в альбомах “Волинь у боротьбі” та “Графіка в бункерах УПА” (1950–1952 рр.).
Для розшуку й знищення небезпечного для радянської системи Ніла Хасевича в 1951 році НКВС було створено міжобласну оперативну групу. Вона довго не могла вийти на слід невловимого митця-повстанця. 4 березня 1952-го криївку, в якій він переховувався у селі Сухівці, було викрито. Версій щодо обставин смерті героя існує кілька, де він похований – невідомо.
…На початку 1990-х СБУ у Волинській області передала добірку оригіналів дереворитів Ніла Хасевича, які збереглися в архівах, до обласного краєзнавчого музею в Луцьку. 1992 року на місці загибелі Ніла Хасевича у Сухівцях Рівненського району встановлено пам’ятний знак. Пам’ятник незламному борцю постав у Рівному. Вулиці Ніла Хасевича є у Львові, Луцьку, Рівному, Ковелі та Володимирі-Волинському. В 2008 році СБУ передала до “Музею історії України у Другій світовій війні” понад сто оригіналів гравюр Ніла Хасевича та дерев’яне кліше для їх виготовлення, які зберігалися у сховищах КДБ. Про долю митця-повстанця режисер Михайло Ткачук зняв фільм “Здобути або не бути”.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.