Анатолій і Світлана Борсуки із Новосанжарського району 31 січня провели до війська свого 24-річного сина Сергія. “Я вирішив влаштуватися на синове місце роботи в “Астарту-Київ”, три дні проходив медкомісію, та не встиг – отримав військкоматівську повістку. Другу комісію пройшов за три години. Не дуже й придивлялися, написали – “придатний”. Пізно ввечері доїхав до шедіївського повороту, далі йшов додому пішки, аж тут мобілка обізвалася – завтра на відправку”, – Анатолій розповідав, як вів у військкоматі перемовини, що готовий піти до війська взамін сина, але нічому з його затії збутися не судилось. “Хоч і живете в одній хаті, але в Сергія – своя сім’я, а в тебе – своя”, – почув у відповідь.
Недавно у Світлани Борсук було справжнє свято: спочатку у відпустку прибув син, незабаром – чоловік, тож більше тижня родина була у повному складі.
“Сергієві, звісно ж, важче, ніж мені. Я був спочатку в Нововодолазькому районі, потім – на блокпостах у Слов’янську, Дружківці на оборонно-пропускному пункті, далі – Артемівськ, Харків”, – розповідає Анатолій про те, що на другій лінії оборони хоч і не так, як на передовій, проте тривожно і нелегко. Пригадує, як проблемно було з харчуванням. Картоплю привозили таку, що з трьох мішків можна було начистити два відра, решта – гниль. На додачу до тієї картоплі – консервовані бички. Хтось із хлопців не витримав і “виставив” в Інтернет оті кухонні “шедеври”. Тільки-но їх показали в телепрограмі “Дістало!”, солдатам почали давати і курячі стегенця, і яловичину. Правда, довго розбиралися, хто ж таки наважився на таке, щоб користувачі Інтернету побачили реалії армійського життя. А вони досить суперечливі. У когось, може, викличе іронічну посмішку той факт, що документи на отримання посвідчень учасників бойових дій хлопцям повернули з досить-таки “вагомої” причини – заяви написали, не зробивши відступу зліва, щоб ті папери можна було підшити.
А мати трьох синів, дружина солдата Світлана Борсук, на запитання, за ким більше скучає, відповідає: “За обома”.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ
Журналіст