Поезія і музика, повінчані, возз’єднані людським генієм у пісню, в усі часи були безвідмовним порятунком від зачерствіння душі й наступу прагматизму. Перейнятися, перехвилюватися, переболіти поезією одного з найвидатніших майстрів Слова нашого часу – Героя України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка й голови Комітету з її присудження Бориса Олійника – велике щастя для кожного, хто спраглий пошуків істини в житті й правди в собі.
Полтавців доля наділила винятковим привілеєм – бути земляками класика. І ця унікальна спорідненість сильніша за сотні кілометрів, які пролягли між Полтавою і Києвом, де видатний поет 22 жовтня зустрів своє славне 80-ліття. Отож і не могло бути ні відстані, ні віддалі між щирим Словом Бориса Олійника й аудиторією поціновувачів, які зібралися минулого тижня у концертній залі Полтавського музичного училища імені
М. В. Лисенка. У програмі творчого вечора “Я тут родився восени…” прозвучали твори з авторської збірки заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної спілки композиторів України, також нашого відомого земляка Олексія Чухрая. Його збірка “Освідчення” побачила світ п’ять років тому й об’єднала дев’ять пісень на неперевершені поезії Бориса Олійника.
Музикознавці на численних прикладах переконалися, що глибокі й вишукані твори Бориса Ілліча завжди приваблювали композиторів, але знайти ключ до їхнього пісенного перевтілення без порушення філософської думки автора виявилось під силу небагатьом. Олексій Чухрай не тільки добре усвідомлює, що йому це вдалося, а й із задоволенням розповідає про нюанси творчої співпраці з класиком: “Як композитору, мені працювалося з ним дуже комфортно. Першою була пісня “Повернися”. Він слухав її у Полтаві, разом із нами був відомий поет Михайло Шевченко. То спочатку Борис Ілліч досить емоційно відреагував на те, що я випустив із його поезії один куплет. І я таки виправдовувався! Пояснював, що жанр пісні вимагає своїх особливостей. Уже за кілька хвилин Борис Олійник погодився і після того сказав мені незабутні слова: “Роби з моєю поезією, що хочеш”. Тобто довірився мені. Пізніше наш видатний Олександр Білаш говорив йому стосовно цієї пісні, що я врятував її від ритмічної одноманітності. Створюючи інші пісні, мені також доводилося вдаватися до певних змін першоджерела: десь, наприклад, робив повтори. Почувався при цьому завжди незручно, адже Борис Олійник – великий поет. Буваючи в Києві, просив його подивитися на привнесені зміни. Відповідь була однакова: “Роби, все добре”.
“Спасибі серцю – хай болить…” – цьому геніальному за своєю глибиною й простотою рядку Олійникової поезії був повністю співзвучний настрій глядацької зали під час концерту. Перехоплювало подих, навертало сльози на очі, відлущувало буденну заскорузлість із душ… І громадянська лірика (“Благословіння”, “Освідчення”), і любовна (“За тобою”, “О жовтий квіт мелодії розстань”, “Повернися” і т. д.) зазвучали для полтавців у музиці Олексія Чухрая ще ріднішими й прекраснішими. Розчулена зала дружно аплодувала “лисенківцям” – викладачам Сергію Рубану, Оксані та Руслану Христиченкам; студентам Андрію Іванюті, Олександру Мельнику, Роману Шаповалу, Сергію Спесюку; ансамблю бандуристів “Любава”, інструментальному ансамблю “Гротеск”, академічному хору училища.
Директор навчального закладу, заслужений працівник культури України Микола Демченко розповів зі сцени, що концерт не є плановим заходом, він – своєрідне освідчення викладачів і студентів рідній землі, матері, коханій людині – усьому праведному й оспіваному талановитими земляками. Теплими словами, квітами й побажаннями колеги привітали з музичною презентацією збірки “Освідчення” композитора Олексія Чухрая.
…За вікнами музичного училища по-осінньому передчасно згасав натомлений день, але світлішав і світив крізь тихі сутінки вечір. У серці боліло щастя від усвідомлення того, що життя триває, що є в ньому і свята Правда, й Любов.

Вікторія КОРНЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”