Пам’ять священномученика Даміана, архієпископа Полтавського і Переяславського, віряни вшановують 3 листопада. Саме цього дня в 1937 році незламного світоча віри Христової бузувіри розстріляли в сумнозвісному урочищі Сандормох.
4 листопада в храмах урочисто прославляють один із найбільш шанованих у православному світі образів – Казанську ікону Божої Матері.

Світське ім’я священномученика Даміана – Дмитро Григорович Воскресенський. Народився він у 1873 році в Курській губернії, у сім’ї сільського священика. Здобувши духовну освіту, служив спочатку псаломщиком, згодом – священиком у рідній губернії. У 1901 році отець Димитрій вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії, яку закінчив у 1905-му кандидатом богослов’я. Цікаво, що він здобув також вищу світську освіту – археологічного фаху. 1904 року, будучи ще студентом академії, прийняв чернечий постриг з ім’ям Даміан. Далі його доля була пов’язана зі  Смоленською духовною семінарією та низкою духовних училищ. 12 травня 1918-го архімандрит Даміан був висвячений у місті Володимирі на єпископа Переяславського.
Перший його арешт трапився вже через два роки. За вироком владику мали тримати у в’язниці до закінчення громадянської війни, застосовуючи до нього найсуворіший каральний режим. У  1921-му він вийшов на свободу, але наступного року був знову заарештований і засуджений до трьох років заслання. Відбував його в Середній Азії, в Туркменії (селище Теджен). Після звільнення, в 1925–1927 роках (із незначною перервою в кінці 1925-го – на початку 1926-го), єпископ Даміан тимчасово керував Володимирською єпархією. У 1927-му возведений у сан архієпископа й призначений на Полтавську кафедру. Із травня цього року він – архієпископ Полтавський і Переяславський, одночасно керує також Катеринославською єпархією.
Далі настало повернення на рідну землю, а з ним, на жаль, і найтрагічніші події в житті подвижника. У 1928–1932 роках владика керував Курською кафедрою. На цей час припадають два арешти архієпископа Курського і Обоянського Даміана – в лютому 1930-го і в липні 1932 року. Останній став початком його мученицького шляху в Небесні обителі. Звинувачений у “керівництві контрреволюційною церковно-монархічною організацією”, він був засуджений до розстрілу. Втім, спочатку міру покарання замінили на 10 років виправно-трудових таборів. Майже половину терміну владика перебував у Соловецькому таборі особливого призначення. А в 1937-му його перевели на тюремне утримання, і незабаром Особлива трійка при УНКВС СРСР по Ленінградській області винесла йому черговий смертний вирок.  Владику Даміана розстріляли 3 листопада 1937 року в сумнозвісному урочищі Сандормох (Карелія).
Світла пам’ять про непохитного служителя віри Христової не згасла протягом довгих десятиліть радянського атеїзму. 20 серпня 2000 року священномученик Даміан (Воскресенський) був канонізований.
***
У липні 1579 року в Казані спалахнула страшна пожежа. Незабаром місто почало підніматися з руїн. Разом з іншими погорільцями  недалеко від місця початку пожежі (біля церкви святителя Миколая Тульського) споруджував будинок стрілець Данило Онучин. Його дев’ятирічній доньці Мотроні явилася в сонному видінні Божа Матір і повеліла дістати Її ікону, закопану в землі таємними сповідниками православ’я ще при пануванні мусульман. На слова дівчинки не звернули уваги. Тричі являлася Богородиця і вказувала місце, де шукати чудотворний образ. Нарешті Мотрона зі своєю матір’ю наважилися виконати Її наказ і справді знайшли святу ікону.
Духовенство урочисто понесло явлений образ у храм святителя Миколая, який знаходився поблизу. Після молебню святиню з Хресним ходом перенесли в Благовіщенський собор – перший православний храм Казані. Під час ходи зцілилися два сліпці – Йосип і Микита. На місці знайдення чудотворної ікони було побудовано храм на честь Казанської ікони Божої Матері, де й зберігався святий образ, а також засновано жіночий монастир. Мотрона з матір’ю прийняли постриг у цій обителі.
У наші дні Казанський Богородицький монастир діє (почав відроджуватися в 2005 році) як чоловіча обитель. Оригінал чудотворної ікони, на жаль, безслідно зник ще в 1904 році. Він був викрадений, злодієм виявився селянин Варфоломій Чайкін, який стверджував, що коштовності й оклад образа продав, а саму ікону знищив. Та надалі Чайкін не раз змінював свої свідчення. Тому виникало багато версій щодо долі святині.
Із 2005 року в  Казанському Богородицькому монастирі зберігається Ватиканський список Казанської ікони Божої Матері (написаний в Росії наприкінці XVII чи в першій половині XVIII століття). Цей список шанується монастирською братією та вірянами, щодня до нього приходять сотні паломників.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.