Захопитися виготовленням жіночих прикрас в етностилі провідного спеціаліста-економіста головного управління статистики в Полтавській області Ларису Мисак спонукала її донька Альона, а до створення ляльок-янголів – невістка Олександра.
Альона знала, що мама мріє про таке рукоділля, але не наважується випробувати свої творчі здібності. Тож спочатку провела для мами за допомогою Інтернету своєрідний майстер-клас, а потім попросила виготовити кілька віночків для фотосесій дівчатам, із якими Альона (візажист-перукар) працює.
Усе вдалося – і Лариса Мисак уже протягом року вдосконалює свою творчу техніку, радіючи втіленню кожної нової ідеї. Звісно, професія вимагає її постійної присутності в світі точних цифр і сухих звітів, але дещицю вільного часу для улюбленого заняття майстриня намагається викроювати. Виходить не завжди, та все ж…
Результат натхненної праці – ціла колекція віночків, брошок, заколок, резинок для волосся, прикрашених квітками зі стрічок. Окрема відрада – виготовлення ляльок. Уперше Лариса Мисак створила янгола на подарунок онуці Софійці: ідею підказала невістка.
Для виготовлення віночків Лариса Мисак часто використовує флористичні гілочки з бруньками, дуже схожі на справжні, навіть не здогадаєшся, що їхня основа – дріт. Квіти у Лариси Олександрівни типово українські: маки, ромашки, волошки, жоржини… А ще – соняшники й улюблені майстринею троянди.
За рукоділлям Лариса Мисак нерідко з вдячністю згадує свою бабусю Єфросинію Шиян, яка була родом із Миргородського району, а мешкала в селі Скороходове Чутівського. Це вона прищепила онуці любов до прекрасного. Єфросинія Мефодіївна дуже гарно вишивала. Ще школяркою Лариса часто фотографувалася у вишитій нею сорочці, яку часто просили самодіяльні артисти для виступів у Будинку культури. Шість років тому бабуся Єфросинія відійшла в засвіти, а диво-сорочка залишилася онуці на пам’ять. Вона дорога Ларисі, як родинна реліквія, яка навіює добрі спогади про дитинство…

Наталія ЖОВНІР
Журналіст