Пам’ять святителя Михаїла, першого митрополита Київського, який охрестив у Дніпрі наших далеких предків – перших християн, віряни вшановують 13 жовтня. Наступного ж дня, 14 жовтня, урочисто відзначається велике церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Наважившись на епохальне рішення про запровадження в Україні-Русі християнства, Володимир Великий направив до Царгорода послів із проханням відрядити на наші землі пастирів. Патріарх Миколай II Хризоверх послав у Корсунь (Херсонес, на території нинішнього Севастополя) єпископів, священнослужителів і кліриків на чолі з митрополитом Михаїлом. Вони привезли з собою ікони, богослужбові книги, церковне начиння, а також мощі угодників Божих.
Потім митрополит Михаїл разом із новохрещеним Великим князем прибув до Києва, де почав своє ревне служіння з поширення християнства в Україні-Русі. З його благословення святий рівноапостольний князь Володимир розпочав будівництво у Києві храму Успіння Пресвятої Богородиці (Десятинна церква). Відомо також, що митрополит заснував у столиці нашої держави монастир Святого Архістратига Божого Михаїла. З місіонерською проповіддю відвідав Новгород (990) і Ростов Великий (991). У роки служіння святителя православні храми відкрилися також у Переяславі, Чернігові, Бєлгороді, Володимирі-Волинському та інших містах.
За Никонівським літописом, святитель Михаїл відійшов до Господа в Києві в 992 році. Мощі святителя тривалий час спочивали в Десятинній церкві, а близько 1103 року були знайдені нетлінними й перенесені до Антонієвих печер. У 1730-му їх перенесли до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Під час Другої світової війни собор зазнав варварської руйнації, отож рака з мощами святителя Михаїла була втрачена. Пам’ять першого митрополита Київського Православна Церква вшановує двічі на рік: 28 червня – у день смерті – й 13 жовтня – у день перенесення мощей до Успенського собору.
***
В основі свята Покрови Пресвятої Богородиці – чудесне явлення Матері Божої у 910 році в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалися риза Богоматері, Її головний покров (мафорій) і частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті.
У недільний день, під час всеношної, храм був переповнений людьми, всі молилися про прорятунок від сарацинів-мусульман, які взяли місто в облогу. О четвертій годині ранку святий Андрій, Христа ради юродивий, побачив, що вгорі над людьми йде по повітрю Пресвята Владичиця, осяяна небесним світлом і оточена ангелами та сонмом святих.
Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися за християн. Вона зняла зі Своєї голови покривало і розпростерла його над людьми в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а покров у руках Її блищав “краще променів сонячних”. Преблагословенна Богородиця просила Господа Іісуса Христа прийняти молитви всіх людей, які до Нього звертаються, а також благають Її заступництва.
Коли Пресвяту Богородицю уже не можливо було бачити в храмі, став невидимим і Її покров, але благодать залишилася з християнами. Заступництвом Божої Матері місто було врятоване, ворогам довелося втікати.
Суть церковного свята Покрови Пресвятої Богородиці полягає в тому, щоб кожен із нас пам’ятав, що Божа Матір тримає свій молитовний покров над усіма православними християнами й постійно просить Свого Сина Господа Іісуса Христа про дарування нам вічного життя.
Для українців свято Покрови тісно пов’язане з історією нашого національного лицарського воїнства, адже козаки шанували його особливо. У кожному січовому таборі обов’язково будували Покровську церкву. Зводилася вона руками козаків, які були звиклі не тільки до шабель та списів, а й до витонченого теслярського та малярського мистецтва. Під час походів воїни брали в дорогу похідний варіант такої церкви. Саме на велике свято в козаків призначалися вибори нового отамана.
За народними традиціями, свято називається Покровою і дає своєрідний старт справжньому весільному сезону. За погодою на Покрову передбачали, якою буде зима: якщо вітер дме з півночі – холодною, якщо з півдня – теплою. У день свята вже чекали на перший сніг.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.