Кілька років тому знайомий директор районного Будинку культури якось поскаржився: за водопостачання та водовідведення заклад сплачує стільки, ніби кожен, хто приходить на концерт, у кінозал чи бібліотеку, після відвідин тутешніх туалетів (громадський – на першому поверсі та службовий – на другому), миє не лише руки, а й ноги та голову. Причому кількість відвідувачів обраховувалася за кількістю посадкових місць у залі. Звісно, за таких умов постачальнику легко перекласти на плечі споживача всі можливі втрати, у тім числі й “гейзери” під нашими ногами.
Нарешті суспільство починає усвідомлювати: лічильники – єдиний засіб економії й боротьби з постачальниками-монополістами. Намагаючись не замерзнути взимку, Україна відчайдушно, але поки що не надто вдало бореться з російською монополією на газопостачання. А кожен українець не менш відчайдушно намагається вижити.
Про проблему – з офіційних джерел
Начальник управління промисловості та паливно-енергетичного комплексу департаменту економічного розвитку ОДА Костянтин Батеко повідомив, що на Полтавщині населенням експлуатується більше 300 тисяч індивідуальних опалювальних котлів. Цьогоріч у рамках Державної цільової програми енергоефективності, згідно з якою держава відшкодовує частину коштів по кредитах на придбання котлів (не газових) та матеріалів для утеплення помешкань, скористалися такою нагодою всього близько тисячі мешканців. З них 25–28 відсотків таким чином придбали сучасні твердопаливні котли, решта – утеплили свої будинки. Це переважно мешканці сільської місцевості.
Чому так мало? На думку фахівця, навчені гірким досвідом люди остерігаються вже самого слова “кредит”. Насправді ця програма дуже відчутно здешевлює витрати господаря (порівняно зі звичайним кредитом). Але значно економнішим був би простіший вихід: людина купує твердопаливний котел чи матеріали для утеплення будинку і подає відповідні документи про свої витрати та про те, що робота вже виконана. Після цього отримує компенсацію частини витрачених коштів. Адже відсотки за кредитом – це те, що платиться понад вартість товару. На жаль, держава на це не пішла.
Через війну на Донбасі вугілля також неабияк подорожчало. На запитання, де в області виробляються опалювальні пілети і з яких матеріалів, Костянтин Батеко повідомив, що таких підприємств у області більш як півтора десятка, тверде паливо виготовляється з відходів деревини та сільськогосподарського виробництва (лушпиння соняшнику, кукурудзяні качани, солома тощо), але обсяги виробництва є комерційною таємницею. Причому 95 відсотків такої продукції реалізується на експорт.
Тетяна Семенова, заступник начальника управління – начальник відділу економічного аналізу підприємств житлово-комунальної сфери управління ЖКГ облдержадміністрації, розповіла, що попри величезні кошти, які держава витрачає на субсидії, без установки лічильників (тепла, холодної та гарячої води, газу) для пільговика чи пересічного отримувача цього виду державної допомоги втрачається сам сенс субсидії. Адже вона розраховується, виходячи із соціальних норм споживання житлово-комунальних послуг на одного мешканця, а оплата за спожиті послуги проводиться, виходячи з норм санітарних. Якщо самотня бабуся мешкає в маленькій однокімнатній квартирі, субсидія на опалення, нарахована у межах соціальної норми, її влаштує, бо поширюється на всю наявну площу помешкання. Якщо ж квартира велика, субсидія все одно нараховується лише на площу в межах соціальної норми, а за решту доведеться платити сповна. У такому разі господар квартири, як ніхто, повинен бути зацікавлений у тому, щоб будинок утеплювався ззовні, встановлювався будинковий засіб обліку теплової енергії і зменшувалися енергозатрати на обігрів. Це як і з водою: соціальна норма, на яку поширюється субсидія, становить 4 кубічних метри, санітарна ж, установлена органами місцевого самоврядування, становить, наприклад, у Полтаві 10,5 кубічного метра води на місяць на одного зареєстрованого мешканця квартири (30 відсотків – гаряча вода, решта – холодна). Якщо у квартирі є лічильник, воду можна зекономити до обсягів соціальної норми, і субсидія поширюватиметься на вартість усієї спожитої води. Якщо ж лічильника немає, незалежно від кількості спожитої та відведеної води, державна субсидія пошириться лише на вартість 4 кубічних метрів, ще за 6,5 доведеться заплатити сповна.
Як пояснила Тетяна Семенова, у багатоповерхових будинках із центральним опаленням, яких на території області більше 3 тисяч, на жаль, опалювальні системи спроектовані здебільшого так, що встановити теплові лічильники поквартирно неможливо. Тому й бачимо в кінці опалювального сезону або під час різкого потепління навстіж відкриті не лише кватирки, а й вікна. Щоб мешканці відчули реальну економію власних коштів, подачу тепла в будинок треба зменшувати при підвищенні зовнішньої температури і збільшувати при похолоданні. Реальним кроком економії енергозатрат на опалення є установка будинкових лічильників обліку теплової енергії та індивідуальних теплових пунктів, які дозволяють регулювати подачу тепла. Завдяки зусиллям органів місцевого самоврядування за кілька останніх років із установкою таких пристроїв добре спрацювали міста Миргород, де оснащено 79 відсотків будинків (залучалися кошти міської програми та мешканців), та Комсомольськ – 56 відсотків (із залученням коштів міського бюджету). Найнижчий показник у Полтаві – 12,5 відсотка будинків оснащені засобами обліку. ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” запровадило програму зі встановлення засобів обліку за такою схемою: мешканці купують лічильник, а підприємство забезпечує його встановлення.
Ціни по районах дуже завищені
Про способи збереження тепла в оселях розповів житель селища Нові Санжари, фахівець з утеплення Василь ІВАЩЕНКО.
– Утеплення будинку – справа дійсно економічно вигідна, але розпочинати треба не з обшивки стін пінопластом, як усі звикли думати, а із заміни вікон та утеплення стелі. Я намагаюсь пояснити людям, що теплий будинок – це сукупність багатьох факторів. Наприклад, бетонна підлога все одно залишиться холодною. Як би ви не утеплювали стіни, доведеться утеплити і долівку, а це теж значні витрати. Взагалі утеплення – це недешево і далеко не кожному по кишені. Ціни на матеріали виросли порівняно з минулим роком удвічі. А найбільше обурює те, що різниця між цінами в Полтаві та райцентрах просто приголомшлива.
Наприклад, у Полтаві ціна на пінопласт товщиною 5 см (найбільш “ходовий”) становить близько 30 гривень за 1 квадратний метр, а в Нових Санжарах – більше 40! Ціна на шпаклівку та деякі супутні матеріали в райцентрах завищена майже вдвічі.
За умови, що у вашому будинку встановлено нові, теплозберігаючі, вікна, утеплені підлога та стеля, а загальна площа зовнішніх стін становить, наприклад, 65 квадратних метрів, лише на матеріали ви витратите більше 10 тисяч гривень, – пояснює Василь Іващенко. – Робота коштує майже стільки ж. Чи зможе пересічна родина дозволити собі такі витрати? Звісно, ні. Навіть за умови, що держава поверне частину коштів, витрачених на придбання матеріалів, потрібно чималі гроші заплатити фахівцю, що виконає роботи з утеплення. Це просто замкнуте коло, вибратись із якого з нинішніми статками дуже важко.
Приватний будинок: ентузіазму знадобиться навіть більше, ніж грошей
У цьому переконаний мешканець Машівки Олександр ЖОЛОНКО, за освітою – вчитель трудового навчання.
– У новозбудований дім із родиною в’їхали у 2000 році. Будинок двоповерховий, площею близько 200 квадратних метрів, тому спалювали 8 років поспіль майже по 5,5 тисячі кубометрів газу. На той час він коштував 17 копійок, потім – 36, тому проблем з опаленням не було. Коли життя змусило економити, спочатку встановили двозонний електролічильник, що рахував “нічну” електроенергію дешевше, і почали використовувати електричні обігрівачі. Щоб укластися в тарифікаційний бар’єр 2,5 тисячі кубометрів газу, стали утеплювати будинок. Таким чином у 2014 році на його обігрів витратили всього 1200 кубометрів. У 2015-му витратили лише 500 кубів газу. Зараз будинок опалюється твердим паливом.
– Було колись таке поняття, як недоучений інженер, – посміхається Олександр Жолонко. – В інституті я вивчав фізику, термодинаміку, гідравліку, теплоенергетику, будівельне креслення. Базові знання з енергозберігаючих дисциплін у мене є. Втрата тепла в домі відбувається трьома способами: дифузією, теплопередачею і випромінюванням. У першому випадку – це через тріщини, шпарини й протяги, тобто через вікна й двері. Одразу замінити всі вікна на дорогі пластикові дуже затратно, тому не обов’язково. У мене на другому поверсі стоять пластикові вікна, на першому – дерев’яні, утеплені силіконом та штапиками. Ефект – однаковісінький. Для утеплення дерев’яного вікна треба купити флакон силікону і шпаклівку, які разом коштуватимуть гривень 50. Шибки вийняти й по краях обмазати силіконом. Поставити на місце, ще раз промазати силіконом і прибити дерев’яний штапик. Попід вікнами також шпарин чи тріщин не має бути.
Більш-менш пристойні нові двері минулоріч коштували близько 3,5 тисячі гривень. Зараз, напевне, разів у два дорожче, тому вирішив утеплювати старі двері. Для цього знадобилися: алюфом (тепло-пароізоляційний матеріал із властивостями відбиття теплової енергії), стара ковдра, цвяхи та шкірозамінник. Спочатку поклав алюфом (ним користуюся постійно, але для приміщень потрібен дорожчий, із гігієнічними сертифікатами), на нього – стару ковдру, дерматин і все це закріпив цвяхами. Краї одвірків оббив кантиками, і тепер протяги в домі відсутні. Вигляд – пристойний, ціна – 200–300 гривень. А утеплення вікон і дверей – це вже 30–35 відсотків економії.
Біля стін слабо утеплених будинків взимку можна помітити підталий сніг. Це відбувається внаслідок теплопередачі (другий вид втрати енергії). Зовнішнє утеплення мого будинку обійшлося б тисяч у 60 (250– 300 гривень за квадратний метр). Така сума для нас – зависока. Вирішив утеплюватися зсередини, тим більше, що займатися цим можна і взимку, коли маю більше часу. Для виконання такої роботи більшість людей купують металеві профілі, але вони й дорогі, й самі також віддаватимуть тепло. Я розпиляв дошки на рейки й прикріпив до стін зсередини. На них треба набити алюфом. За рахунок того, що цей матеріал покритий алюмінієм, він відбиває холод – в один бік, тепло – в інший. Без нього значних втрат енергії не уникнути. Набиваємо ще одну рейку і вже до неї кріпимо гіпсокартон. З усіма матеріалами, враховуючи не надто дорогі шпалери, внутрішнє утеплення обійдеться удвічі дешевше від зовнішнього: гривень 150 за квадратний метр. Врахуйте ще й те, що між стіною й гіпсокартоном у нас є повітря, що має такий самісінький опір теплопередачі, як і пінопласт. Чим товщий шар повітря, тим більше тепла залишиться в будинку. Так само можна утеплювати й стелю – за опалювальний сезон отримав величезну економію, утепливши минулого літа 50 квадратних метрів стелі.
Взимку, коли лягаємо спати, вікно у кімнаті також повністю закриваємо алюфомом, і тепло через нього не втрачається. Частину вікна можна тримати закритою і вдень. Маючи вільні кошти, можна утеплити й підлогу, хоча через неї тепла втрачається не дуже багато.
– Якщо виконати усі ці роботи, палива можна витрачати у 8–10 разів менше, – стверджує господар. – Скажімо, у кімнаті тепло виділяють працюючий комп’ютер, лампочка на 100 Вт і сам господар (також приблизно 100 Вт) – цього досить, щоб почуватися комфортно навіть у неопалюваному (але надійно утепленому) приміщенні. Методом експериментів переконався: можна не вмикати опалення по кілька днів.
Крім того, дороге паливо можна замінити на дешевше. Зараз у моєму домі стоїть котел “Монреаль”, який опалюється дровами, папером, відходами. Простіше кажучи, це діжка, до якої приварені труби. Але цей котел після запалювання майже миттєво прогріває все приміщення, дров при цьому витрачається дуже мало. Для більшої ефективності трубу від нього я перемістив прямо в будинок і надів на неї два теплоакумулятори, зроблені власноруч із шамотної (вогнетривкої) цегли. Тепер усе тепло, вироблене котлом, залишається всередині будинку.
– Максимальна вигода за мінімальних затрат, – підсумував Олександр Віталійович Жолонко. – Якщо зацікавлять мої ідеї з енергозбереження, звертайтеся – із задоволенням розкажу все, що знаю.

Ольга ЩЕГЛОВА,
Юлія КРИКЛЯ.
(При підготовці публікації використано матеріали інтернет-ресурсів).