Як добре, що природа, окрім працелюбства, замішаного на любові до землі, наділила Василя Григоровича Скаргу ще й золотими руками та кмітливим розумом, бо інакше усе його господарювання звелося б нанівець. Можливо, й не погодився б на цю розмову житель села Лютенські Будища Зіньківського району, якби, як він каже, “не дістало за живе”. Бо, як показує практика, ні вчорашній владі, ні сьогоднішній село й на копійку не потрібне.
Кинути виклик державі, не бажаючи пливти за течією, вирішив Василь Скарга. І в нього це вийшло, от тільки чи стане соромно від того “аграріям” у високих кабінетах – беруть сумніви. Та про все по порядку.
За фахом – педагог, який чимало років пропрацював учителем виробничого навчання у школі, очолював районну станцію юних техніків, Василь Григорович власною справою вперше спробував зайнятися у 1990-х роках. Для ведення селянсько-фермерського господарства разом з дружиною, Галиною Петрівною, взяли землю і заходилися господарювати. У районі вони були першими, тож багато хто з односельців із цікавістю ставився до їхньої затії, були й недоброзичливці. Про те Василю Григоровичу навіть згадувати не хочеться, бо пам’ятає, як шукав комбайн для обмолоту, як із зерном першого врожаю його навіть на тік не пускали… Але труднощів не злякався. Було важко, та залучати найняту силу власники СФГ не мали права, якось викручувалися самі. Та й фонд підтримки фермерських господарств у перші роки незалежності України діяв, тож покинутими себе фермери не відчували.
Коли ж із роками здоров’я стало підводити, Василь Скарга залишив для обробітку лише декілька гектарів, але ж і на них з лопатою не вийдеш. Китайська техніка, якою бездумно заполонили Україну, до роботи на землі зовсім не пристосована, хоч і сягає захмарних цін. А мотоблок хоча й моторизований, та за ним потрібно ходити, як колись у давнину за волами. На поворотах його взагалі важко втримати в руках, тож часто і з ніг Василя Григоровича валяв, аж доки він не розсердився як на китайську техніку, так і на рідну державу, яка чи то не хоче, чи не може забезпечити селян зручною у керуванні та доступною за цінами сільськогосподарською технікою. Ніби й виготовляє, каже Василь Скарга, наш Дніпропетровський тракторний завод техніку, але комплектуючі з усього світу діставати треба, а коли виведеш такий трактор у поле – ні розвернутися ним, ні землю як слід обробити не можеш. От і вирішив фермер засукати рукава. Декілька років “пританцьовував”, складаючи з різних запчастин малогабаритний агрегат, аж доки з того не вийшов такий універсальний трактор, що тепер не лише колеги з нашого та сусідніх районів роти роззявляють, а й справжні знавці техніки. Передні й задні колеса в трактора ведучі та керовані, тож розвертатися він може практично на місці, навіть на найнезручніших для того ділянках. Відстань між переднім та заднім мостами – 1,35 метра, ширина колії – така ж: сіяти можна, не регулюючи її. Гідрооб’ємне рульове керування дозволяє навіть дитині легко маневрувати трактором. Обладнаний він і кабіною, бо той, хто працює на землі, знає, яким іноді непривітним буває вітер у широкому полі.
У Василя Григоровича вистачило розуму та знань, аби зробити трактор для невеликого селянського господарства, так би мовити, з нуля, а китайський мотоблок – удосконалити та переобладнати так, щоб він був практичним для роботи в невеликому господарстві. То чому ж до цього часу чогось подібного немає у продажу, ніяк не може зрозуміти фермер.
Василь Григорович під час нашої розмови не раз і не два підкреслив, що сільськогосподарською галуззю в країні мають керувати фахівці, здатні не на словах, а на практиці допомагати виживати простим людям, полегшуючи їм працю на землі. От тільки чи виникне бажання у посадовців прислухатися до фермера-працелюба із села Лютенські Будища Зіньківського району Василя Григоровича Скарги?

Григорій ПРУГЛО
Колишній голова профспілки
працівників АПК Зіньківського району