У третє упродовж вересня Полтавщину огорнула хвиля радості – минулої суботи воїни-янголи, бійці 8-ї окремої автомобільної санітарної роти повернулися на рідну землю. Прийшли зустріти захисників рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади.
До площі неподалік адмінбудівлі, що на Жовтневій, 45, під’їжджає зелений автобус. Його пасажири, одягнуті в камуфляж, стомлені, але радісні, посміхаються своїм найдорожчим людям, які прийшли їх зустріти. 31 боєць виходить із авто. Після кількох хвилин обіймів, поцілунків, привітань чоловіки шикуються, щоб вирушити стройовою ходою до сцени й доповісти, що окремий підрозділ 8-ї окремої автомобільної санітарної роти з виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції прибув.
– Здрастуйте, брати! – підходять обійняти бійців їхні побратими, які вже приїхали на Полтавщину тижнем-двома раніше.
– Вітаю з поверненням на рідну землю, – звертається до воїнів заступник голови обласної ради Володимир Микійчук. – Спасибі вам за службу народу України. Ми знаємо, в яких нелегких умовах ви рятували найдорожче – життя наших воїнів. Дякую за мужність, за те, що чесно й добросовісно виконали свій обов’язок. Хочеться, щоб ви якомога швидше повернулися до мирного життя. Зі свого боку обіцяємо створити умови, аби ви почувалися повноцінними людьми й продовжували розбудовувати нашу Україну, рідну Полтавщину.
Привітали бійців із поверненням директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю облдержадміністрації Вадим Штефан і секретар Полтавської міської ради Оксана Деркач. Музичні композиції подарували соліст обласної філармонії Микола Гармаш і переможниця міжнародних вокальних конкурсів Людмила Супрунова.
– Я радий повернутися на рідну землю. Ще 20 осіб у нашій роті чекають демобілізації. 30 вересня має відбутися повна заміна, – розповів водій-санітар 8-ї окремої автосанітарної роти Тарас Безкровний із Хорошків Лубенського району. Відповідаючи на питання, хто ж прийшов його зустріти, сяє посмішкою: – Дружина, донька, син, багато родичів…
– Тесть, племінники, мій брат, всі-всі, – доповнює перелік дружина бійця Віта Безкровна. Вона, одягнена у вишивану сукню, втирає сльози щастя. – Рік і два місяці чоловік був на службі. Нині мою душу переповнює величезна радість. Дякувати Богу, що вони повернулися живі-здорові.
Після урочистостей демобілізовані зі своїми найближчими людьми квапливо вирушають до автівок, щоби якомога швидше дістатися до власних домівок, а через кілька днів повернутися до обласного центру й зустріти інших побратимів, воїнів-янголів, які незабаром приїдуть на рідну полтавську землю.

Анна ВАСЕЦЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”