Пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії Православна Церква вшановує 30 вересня. По-особливому зворушливе ставлення українців до подвигу трьох юних сестер та їхньої мужньої матері засвідчене як у названих на їхню честь храмах, так і в незмінній протягом багатьох століть поширеності імен мучениць серед жіноцтва. Постраждали святі за віру Христову в 137 році.

У II столітті, за царювання імператора Адріана (117 – 138 рр.), в Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я її означає “мудрість”). Жінка не приховувала віри в Іісуса Христа й ревно навчала євангельським істинам трьох своїх доньок, названих на честь великих християнських чеснот, – Віру, Надію і Любов. Розмови про побожне сімейство дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити матір з дітьми. Старшій доньці було тоді 12 років, середній – 10, молодшій – 9.
Розуміючи, навіщо їх ведуть до Адріана, Софія з дівчатками гаряче молилися Господу Іісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не злякатися майбутніх мук і смерті. Коли невільниці постали перед імператором, всі присутні здивувалися їхньому спокою: здавалося, що вони були покликані на світле торжество, а не на катування. І матір, і доньки сміливо визнали себе християнками. Спочатку вражений Софіїною мудрістю імператор відклав цю справу на три дні, відіславши непокірних до однієї жінки-язичниці на ім’я Полладія, для спостереження за благочестивою сім’єю. Очікуючи імператорського суду, Софія цілодобово навчала доньок богонатхненних слів.
У призначений день матір із доньками знову з’явилися перед Адріаном. Але так і не погодилися вклонитися язичницьким ідолам. Тоді імператор наказав жорстоко катувати дітей. Зазнаючи страшних тортур, юні мучениці прославляли свого Небесного Нареченого й залишалися непохитними у вірі. Загинули вони від меча.
Софію піддали іншому, найтяжчому, катуванню: матір була змушена дивитися на страждання доньок. Вона поховала їхні тіла на високому пагорбі й три дні ревно молилася на могилі, після чого Господь послав їй тиху кончину й прийняв багатостраждальну Софіїну душу в небесні обителі.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.