Велике церковне свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього відзначається 27 вересня. В урочистостях із цієї нагоди не йдеться про звичайне шанування Хреста Господнього, яке характерне для Хрестопоклонної неділі Великого посту, а якнайповніше розкривається зміст назви свята: Воздвиження означає Піднесення, тобто окрему урочисту священнодію прославлення Хреста Господнього.
Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити спогади про священні місця, де постраждав за людей і Воскрес Господь наш Іісус Христос. Імператор Адріан (117–138) наказав засипати землею Голгофу та Гроб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери та статую Юпітера. Однак через кілька століть Промислом Божим великі християнські святині – Гроб Господній і Животворящий Хрест – були знову знайдені християнами й відкриті для поклоніння. Це відбулося при рівноапостольному Костянтині Великому (306–337), першому з римських імператорів, який припинив гоніння на християн.
Імператор Костянтин, палко бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Господь наш Іісус Христос, направив до Єрусалима свою матір, благочестиву царицю Єлену. Цариця на той час (найімовірніше, у 324 році) була вже в похилих літах, але за виконання доручення взялася з натхненням. Язичницькі капища та статуї, якими був переповнений Єрусалим, вона наказала знищити. Розшукуючи Животворящий Хрест, розпитувала християн та юдеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними.
Нарешті один старий єврей повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували й, піднісши молитву до Господа, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гроб Господній, а неподалік від нього – три хрести, а також дощечка з написом, зробленим за наказом Пілата: “Іісус Назорей, Цар Юдейський”. Щоб дізнатися, на якому зі знайдених хрестів був розіп’ятий Спаситель, єрусалимський патріарх Макарій почав підносити їх до недужої жінки. Від двох хрестів не звершилося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то хвора вмить зцілилася. Трапилося також так, що в цей час люди несли померлого для поховання. Від дотику третього хреста небіжчик ожив. У такий спосіб розпізнали Хрест Господній, через який Господь творив чудеса й показав животворчу силу Свого Хреста.
Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний храм на честь Воскресіння Христового. Будувався він майже 10 років. Свята Єлена не дожила до освячення храму, вона померла в 327 році. Храм був освячений 26 вересня (за н. с.) 335 року. Наступного дня було звершене урочисте Воздвиження віднайденого Хресного Древа, під час якого народ багато разів благав: “Господи, помилуй!”
Друга важлива подія, що зробила свято Воздвиження загальношанованим і на Сході, й на Заході, – це повернення Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 році захопив Єрусалим і забрав Господній Хрест. Через 14 років імператор Іраклій після своєї перемоги над персами віднайшов Святиню і повернув до Єрусалима, де 27 вересня відбулося друге урочисте Воздвиження-піднесення. Оскільки свято Воздвиження нагадує про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм дотримуватися у цей день суворого посту.
Для віруючих людей Хрест – передусім “знамено” християнського життя. Хрест Христовий є для нас утіхою в боротьбі й терпінні. У миті, коли нас охоплюють гнів, злостивість, осуд, заздрість, ревнощі чи інші гріховні почуття, потрібно подивитися на Хрест і пригадати слова Розіп’ятого на ньому: “Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем” (Мф. 11, 29). Хто робить так, той завжди вийде переможцем у боротьбі зі всякою спокусою і гріхом.
У народі це свято називають значно коротше – Здвиженням. Люди помітили, що від цього дня птахи відлітають у вирій. А вирій, за народними уявленнями, – теплий край, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи та змії. Казали, що першою летить зозуля, бо вона є ключницею вирію. На Здвиження також заборонялося ходити до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, зустріч з якими під час прогулянки може бути небезпечною.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.