Боєць 16-го мотопіхотного батальйону 36-річний котелевець старший лейтенант Юрій Перунов демобілізувався і повернувся додому, в Котелевський район.
За професією Юрій – військовий. Закінчив Харківський інститут військово-повітряних сил, здобувши спеціальність старшого техніка прицільного радіонавігаційного комплексу. Після цього два з половиною роки служив у Криму. Потрапивши під скорочення, повернувся додому.
Влітку минулого року звернувся до райвійськкомату з рапортом про готовність іти на військову службу.
Спочатку служив поблизу Щастя, Станиці Луганської. Був передовим авіанавідником. Саме там, пригадує, було найгарячіше. Згодом разом з іншими військовими його перекинули на ділянку між Артемівськом і Горлівкою. Був призначений заступником командира роти з озброєння. Серед бойових завдань – оборона взводних і ротних опорних пунктів, контроль доріг, що пролягають в обхід блокпостів, аби не допустити перевезення контрабанди. Не раз вступали у бій з ворогом, затримували диверсантів. При цьому, каже Юрій, жодного разу в затриманих не було при собі документів, будь-яких розпізнавальних знаків.
– Як на мене, то зараз там уже більше воюють найманці, а не місцеві. Люди поступово прозрівають, вони втомилися від війни і вже не хочуть ніяких там “новоросій”, “денеерів”, “еленерів”, – ділиться роздумами офіцер.
– Чи дає це надію на те, що війна скоро закінчиться?
– Мені здається, що конфлікт швидше заморозять. Мабуть, це комусь вигідно. Але це моя особиста думка.
Як і більшість учасників АТО, з великою вдячністю і повагою чоловік говорить про волонтерів:
– Без них нашій армії було б дуже важко. Призваним під час першої та другої хвиль мобілізації практично все доставляли волонтери. Нас – військових третьої хвилі – усім необхідним вже більше забезпечувала держава.
Приємно згадувати Юрію про те, що у серпні цього року в їх військовій частині разом із керівниками області двічі побувала Герой України Тетяна Корост. Вона передавала земляку набори продуктів.
За період служби Юрій кілька разів був у відпустці. Не так давно під час одного із приїздів додому навіть одружився! І тепер вони з дружиною чекають на поповнення у родині. Життя триває!
Практично щодня із зони АТО Юрію дзвонять його бойові побратими. На запитання, чи піде він іще служити, якщо виникне така потреба, чоловік, не вагаючись, відповів:
– Звичайно, піду. Хто ж, як не ми? Ось тільки малюка дочекаємося…

Ірина ШИЛО
Журналіст