13  вересня Україна відзначатиме День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. Не стоятиме осторонь святкувань і Полтавщина, де видобувають майже половину всього вітчизняного газу і близько 15 відсотків української нафти. В той час, коли перед Україною стоїть надзавдання позбавитися залежності від російського газу, робота українських видобувників набуває особливого значення. В нашому регіоні справою видобутку займаються й цілі трудові династії. Про одну з таких – династію Гафичів – і буде наша сьогоднішня розмова. Троє членів цієї родини мають загальний стаж роботи в нафтогазовій галузі 86 років!
Історія трудової династії родини Гафичів почалася в 1976 році. Тоді майбутній батько сімейства – Іван Петрович – навчався на першому курсі Івано-Франківського інституту нафти і газу. До речі, з вибором професії трапилася кумедна історія, згадує геолог. Адже після школи хотів стати істориком, навіть подав документи до педагогічного інституту. Але якось, йдучи по вулиці, він побачив оголошення про набір абітурієнтів в інститут нафти і газу в Івано-Франківську. Увагу привернули слова “геофізичні методи пошуку…”, тому Іван, улюбленим предметом якого в школі була саме фізика, без відома батьків відніс документи в інститут нафти і газу. І, як виявилося, не дарма. Якось, йдучи коридором навчального закладу зі своїм наставником, побачив складені довгі труби з проводами всередині. Він запитав викладача: “Ілля Йосипович, що це таке?” Отримав вичерпну відповідь: “Це, Ваня, твоя доля…” Так і склалося – своє життя Іван Петрович віддав захоплюючій та важливій справі – геологічній розвідці.
В інституті він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Людмилою, яка вже мала солідний досвід роботи в розвідці нафти і газу. Ще до інституту 17-річною дівчиною почала працювати в експедиції з геофізичних досліджень у свердловинах ДГП “Укргеофізика”. До речі, батько Людмили теж працював у геологічній галузі, тому її вибір – як професійний, так і особистий – цілком зрозумілий.
Минав час. Протягом своєї професійної кар’єри Іван Гафич працював на керівних посадах у провідних нафтогазових підприємствах, займався науковою діяльністю в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України. Брав участь більш ніж у 20 проектах з вивчення та оцінки нафтогазоперспективних блоків в Україні, Алжирі, Сирії, Лівії, Ірані, Пакистані, Казахстані, Росії.
На Полтавщину, а саме на підприємство “Нафтогазвидобування”, Іван Петрович прийшов уже відомим фахівцем із величезним досвідом. Зізнається: погодився приїхати до багатого на копалини краю, бо для нього головне в роботі – це можливість набувати нового досвіду, вирішувати складні завдання, що вимагають нетрадиційних підходів і нових технологій світового рівня. “У геології вся інформація імперфектна, ніхто до кінця не знає, що там, у надрах. Родовища нафти і газу перебувають у постійній динаміці, все рухається, змінюється. Доводиться шукати різні шляхи вирішення геолого-промислових завдань, які не мають єдиного рішення. Це творчий процес, я б сказав – пізнавати невідоме”, – ділиться Іван Петрович.
Людмила Феліксівна теж досягла великих професійних висот. За час роботи в ДП “Укргеофізика” вона взяла участь у відкритті більш ніж 40 покладів і 20 родовищ нафти і газу. Недарма Людмила Гафич – перший заступник голови правління Всеукраїнської громадської організації “Спілка геологів України”.
30 років тому в родині Гафичів народився син, який також пішов шляхом батьків. І хоча першою освітою Олега Івановича стала економічна кібернетика, він також вирішив пов’язати своє життя з нафтогазовою промисловістю. І другу вищу отримав у тому ж Івано-Франківському університеті за спеціальністю “Геологія нафти і газу” та вже третій рік працює у полтавській компанії “Нафтогазвидобування”.
Чи стануть майбутні онуки Гафичів геологами,  вони поки що не знають. Але якщо такий вибір буде зроблено, то обіцяють усіляку підтримку для продовження династії з 86-річним стажем, хоча хліб геолога не такий уже й легкий.

Вікторія ЯРЕМА
Журналіст