Відхід Богородиці до Господа на Небеса Церква називає Успінням, тому що смерть не торкнулася Благодатної Заступниці людського роду. Християни згадують цю водночас і сумну, і радісну подію возз’єднання Пречистої Матері зі Своїм Сином 28 серпня. Цього дня закінчується Успенський піст, відомий також як Богородичний, Спасо-Богородичний чи Спасівка. Дотримуючись його, віряни наслідують пости й молитви Пречистої Діви Марії, якими вона готувалася до зустрічі зі Своїм Божим Сином у Своєму святому Успінні.
Зазнаючи Хресних страждань, Господь доручив Свою Матір турботам улюбленого учня Іоанна. Пресвята Богородиця поселилася в його будинку в Єрусалимі, недалеко від Оливної гори. Коли почалися люті гоніння Ірода на Церкву, перебралася разом з Іоанном в Ефес (місто в Малій Азії, нині – територія Туреччини). Живучи тут, відвідувала праведного Лазаря на Кіпрі, а також Афонську Гору, яку благословила як Свій уділ. Незадовго до Успіння Божа Матір знову повернулася в Єрусалим.
Церковний історик Никифор Калліст (ХІV cт.), збираючи й узагальнюючи різні древні джерела про Богородицю, писав, що противники християнства вчиняли замахи на Її життя. З будинку Вона виходила завжди в супроводі близьких. Часто Богородиця приходила до Святого Гробу Господнього й там молилася. В одне з таких відвідувань Їй явився Архангел Гавриїл і сповістив про швидке Її переселення в світ Небесний. Як символічне підтвердження своїх слів Архангел вручив Богородиці гілку райського дерева (фінікової пальми), сказавши, щоб її несли перед гробом Богородиці при похованні.
За молитвою Божої Матері та за волею Господа апостоли почали збиратися з дальніх країн, у яких проповідували Євангеліє, до Єрусалима. Святий преподобний Іоанн Дамаскин (676 – 749) писав, що вони злетілися подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій.
У світлиці, де апостоли стояли біля ложа Діви Марії, раптове світло затьмарило полум’я свічок, покрівля будинку розкрилася і зійшов сам Христос, оточений ангелами й архангелами. Божа Матір звернулася до Господа з подячною молитвою та просила благословити всіх, хто шанує Її пам’ять. Без страждання, ніби уві сні, душа Пресвятої Діви покинула цей світ і відійшла до Вічного життя.
Від святого тіла Її хворі відразу ж почали отримувати зцілення. Петро, Павло та Іаков разом з іншими апостолами понесли на плечах одр Божої Матері до Гефсиманії. Над одром з’явилася хмара у вигляді вінця. Про поховальний хід донесли первосвященикам, і ті послали варту, щоб розігнати процесію, але хмара спустилася до землі й закрила християн від нападників. Первосвященик Афонія спробував перекинути одр, але його руки були відсічені невидимою силою. Після каяття він отримав зцілення і визнав себе християнином. Поховали Богородицю у гробниці, де були упокоєні Її чоловік Йосиф Обручник і батьки.
У похованні не брав участі апостол Фома, який прийшов у Єрусалим лише на третій день. На його прохання апостоли відкрили гробницю, щоб він міг попрощатися з Пречистою. Однак тіла в гробниці не було. Того ж дня, увечері, за трапезою апостолам явилася Богородиця в оточенні ангелів і вітала їх словами: “Радійте! Я з Вами у всі дні”.
В Українській Православній Церкві свято Успіння Божої Матері шанується особливо. Свідчення тому – в назвах головних в Україні монастирів: Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, Свято-Успенська Почаївська лавра, Свято-Успенська Святогірська лавра. Престольне свято цього дня відзначає також Полтавський Свято-Успенський кафедральний собор УПЦ КП.
У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці називають Першою Пречистою. Зазвичай до цього часу селяни вже завершували жнива. Для освячення у храми приносили снопи чи просто колоски зернових. Після Першої Пречистої у селах починали активно готуватися до весільного сезону – розпочинався колоритний період сватань.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.