У перший день Успенського посту, 14 серпня, православні відзначають відразу три свята: Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці, а також день Семи святих мучеників Маккавеїв.
Із нагоди святкувань у всіх православних храмах під час Божественної літургії з вівтаря виносять Хрест, щоб віряни йому вклонилися. Хрест прославляють як знамено сили, спасіння та перемоги. До початку літургії чи після неї освячують воду та мед нового збору: звідси народні назви свята – Медовий Спас, Перший Спас.
У грецькому часослові 1897 року походження свята Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього пояснюється так: “Внаслідок хвороб, які часто траплялися в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відвернення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, клали на святому престолі Великої Церкви (на честь Святої Софії – Премудрості Божої). Від цього дня до Успіння Пресвятої Богородиці творили літії (короткі молебні) по всьому місту і пропонували Хрест народу для поклоніння. Це і є Винесення Чесного Хреста”. 27 серпня Хрест знову повертався в царські палати.
У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, озер, ставків. Вода освячувалася, після чого в ній купалися. Традиційно саме в цей час освячували нові колодязі. Свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi було встановлене в XII столітті з нагоди знамень від образу Божої Матері та Спасителя під час битв грецького царя Мануїла з магометанами-арабами та князя Андрія Боголюбського з волзькими болгарами в 1164 році.
Цього дня православні віряни молитовно згадують і сімох святих мучеників Маккавеїв: братів Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима і Маркела, їхню матір Соломонію та вчителя Єлеазара, які в 166 році до Різдва Христового прийняли мученицьку смерть за віру в Єдиного Бога. Подвиг семи братів надихнув Іуду Маккавея: він підняв повстання проти безбожного сирійського царя Антіоха Єпіфана і з Божою поміччю здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Святитель Іоанн Златоуст писав про сімох “доблесних юнаків, дітей однієї утроби, що вийшли на одну битву” та “показали силу свою над тираном і отримали над ним славну перемогу…”
Народна назва свята на честь Маккавеїв – Маковія. Цього дня до церкви йшли з букетом- “маковійчиком”, у якому, крім квітів, обов’язково були великі достиглі голівки маку. Після освячення букет клали за образи. Навесні мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся.
На Маковія віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип’ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є шулики, або ломанці. Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки й заливають свіжовикачаним медом, у який попередньо додають розтертий до появи молока мак та трохи води.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.