В  історії спортивних досягнень Кременчука – сім імен учасників Олімпійських ігор. І тільки один представник міста – олімпійський чемпіон. У 1980-му ним став майстер зі штовхання ядра, тоді 23-річний Володимир Кисельов. Його світовий рекорд упродовж наступних чотирьох Олімпіад ніхто не міг перевершити. Можливо, Володимир зміг би зробити це сам, але на наступну Олімпіаду в Лос-Анджелесі не судилося потрапити…

Володимир Кисельов народився в Кемеровській області Росії, де батьки були на заробітках. Через п’ять місяців після народження сина родина повернулася на малу батьківщину – до Кременчука й поселилася поруч зі стадіоном. Спорт увійшов у життя хлопчика, котрий мав неабияке бажання стати чемпіоном. Задля цього спробував власні сили у різних видах. Однак тренери вперто не бачили в ньому перспективного спортсмена. Змінити такий песимізм допоміг випадок. Якось, штовхаючи ядро, Володя мало не впав, а тому вклав у свій кидок подвійну силу, штовхнувши снаряд на два метри далі, ніж інші. Саме цю техніку почав використовувати й надалі, а його суперники так і не змогли зрозуміти, у чому криється секрет успіху Володимира. Упродовж довгих років Володимир Кисельов передавав свій безцінний досвід юній зміні кременчуцьких спортсменів зі штовхання ядра, однак серед сотень хлопчаків так і не зустрів подібного собі ентузіаста, котрий би так наполегливо хотів стати олімпійським чемпіоном. Атлет зізнається, що до такої важкої й виснажливої роботи потрібно бути готовим не тільки фізично, а й морально.
Володимир був готовим, тому й став чемпіоном Європи, ще навчаючись у випускному класі Кременчуцької школи № 17. Виступаючи на змаганнях у США в 1974 році, Володимир підкорив шанувальників штовхання ядра своєю майстерністю. Мешканці Техасу вирішили відзначити юного спортсмена й удостоїли його звання почесного громадянина свого міста. Через 22 роки аналогічне рішення ухвалить і міська рада Кременчука. У 28-річному віці Володимир Кисельов завершив кар’єру у великому спорті, поступившись місцем молодим. Усе подальше життя видатного спортсмена не було почиванням на лаврах. Як і мільйонам співгромадян, йому доводилося не тільки виживати у непрості періоди нашої держави, а ще й боротися за життя зі страшними недугами. Довелося погодитися на складну операцію. Згодом, за рекомендацією лікарів, він мусив змінити клімат. Тож, залишивши посаду директора дитячо-юнацької спортивної школи, поїхав на заробітки до Чукотки, де добував золото в артілі. Через деякий час, повернувшись додому, працював таксистом, штампував дверні петлі в кооперативі… Хвороби не відступали, лікарі повідомили про найстрашніше. Зібравшись із душевними силами, не здавався…
Нещодавно шанувальники Володимира Кисельова відзначили 35-річчя його славної перемоги на ХХІІ літніх Олімпійських іграх у Москві. З цієї нагоди у виконкомі Кременчуцької міської ради відбувся урочистий прийом на його честь. Заступник міського голови Віталій Малецький від імені усієї громади міста привітав легендарного атлета. Сам чемпіон з душевним трепетом пригадав ту хвилюючу мить, адже присвятив свою перемогу рідному місту й Полтавщині. Про неї він мріяв з дитинства й зумів досягти поставленої мети.
У розмові з журналістами Володимир Кисельов відверто зізнався, що готовий повернути нагороду Путіну на знак протесту проти агресорської політики РФ або продати цю медаль й купити для українських військових танк, іншу техніку, щоб тільки швидше закінчилася війна.

Антон ПИСАРЧУК
Журналіст