У  Верхній Ланні Карлівського району попрощалися із загиблим захисником Вітчизни, бійцем 9-го оперативного полку Національної гвардії України, молодшим сержантом Володимиром Плужником.
Наш земляк протягом року брав участь в антитерористичній операції на Сході України, був відважним воїном, надійним товаришем для побратимів, виходив неушкодженим із запеклих боїв, а загинув… від нещасного випадку поза зоною бойових дій. І від цього біль утрати ще пекучіший, адже доля оберігала його від куль та осколків снарядів, а фатального збігу обставин не відвернула…
Командирові Володимира підполковнику Ярославу Калашнику теж нелегко з цим змиритися, бо втратив одного з найкращих бійців. Він розповів, що Володимир Плужник був призваний за мобілізацією. Спочатку проходив службу на Дніпропетровщині, а в їхній підрозділ, що дислокувався в Донецькій області, його перевели як фахівця – механіка-водія танка. Цю спеціальність Володимир Плужник здобув упродовж строкової служби. Він був не лише вправним командиром танка, а й зарекомендував себе відмінним снайпером. Незважаючи на те, що в серпні мав демобілізуватися, Володимир хотів продовжити службу за контрактом. Розумів, що його знання і навички, набуті в боях, потрібні Україні. Рідних – батьків і брата – заспокоював, аби не хвилювалися, говорив, що все буде добре.
Односельці, які прийшли провести в останню путь свого земляка, згадували його щирість, доброзичливість. Володимир виріс на їхніх очах, навчався в школі, працював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві. Власної родини, на жаль, створити не встиг, тому вважав, що має захистити Вітчизну за себе й за свого молодшого брата Анатолія – батька двох дітей. Цього року Володимирові мало б виповнитися 35 літ…
Поховали Володимира Плужника з військовими почестями на місцевому кладовищі.

Ольга ГОРЬОВА
Журналіст