Любов до батьківської землі зароджується у людини ще з дитячих років, вона укорінюється в серці піснями, легендами. У художників ця любов особливо міцна та яскраво виражена. Зображаючи красу своєї рідної землі, вони намагаються донести до всіх її неповторну чарівність. Такою є любов Віктора Михайловича Цапка до рідної України.
Усвідомлення того, що він – митець, жило у Вікторовому серці з дитинства. Звідки воно? Напевне, від тата, сільського коваля, який умів творити на кузні металеві візерунки, рівних котрим не було. Від нього, мабуть, успадкував і бачення краси того села на Хмельниччині з трохи кумедною і поетичною назвою – Волиця Польова, куди родина переїхала, коли маленькому Віктору було лише 4 роки.
На щастя, Вікторові таланило на тих, хто вірив у його майбутнє. Завідуючий клубом Сергій Дмитриєнко помітив, як зажурився хлопець, коли в 7-му класі закінчилися уроки малювання: “Ось тобі полотно, там, на смітнику, – залишки тюбиків із фарбою…”
Саме так народилася у Віктора перша копія красуні, що збирає виноград, пензля Карла Брюллова. Потім було Одеське художнє училище, і сам Володимир Криштопенко, корифей південної художньої школи, знайшов для хлопця важливі слова підтримки.
У Ленінград потягла добра слава “Мухінки” – найкращого на той час у країні художнього училища. Але до списків студентів цього закладу Віктор так і не потрапив – на заняття туди ходив таємно. Зупинився в славетній студії Суворова – геніального малювальника та педагога, який навіть у 90 років сідав за мольберт із кожним зі своїх численних учнів.
Україна поставала з полотен Віктора Цапка легендами й піснями рідного козацького краю, де народився художник. Батьківщина зринала образами забутих предків у полотнах “Сон Сагайдачного” та “Роксолана”, в тонко стилізованих постатях, запнутих у хустку сільської дівчини Мадонн.
Вісім років Віктор Цапко проходив шлях українця на чужині: у Канаді й Росії. Працював, малював, виставляв свої картини, продавав їх. Але рідна земля постійно манила до себе, тому й повернувся в Україну. За порадою лауреата Шевченківської премії, народного художника України Феодосія Гуменюка вирішив поселитися у селі Великий Перевіз, що в Шишацькому районі. Прекрасні місця для художника! Майстер приходить до висновку, що слова Григорія Сковороди про потребу обмеження бажань, приборкання волі й сумлінне виконання своїх обов’язків є справедливими. Саме це село, можливо, і дозволить незвичайній натурі художника-мандрівника виконати заповіді Сковороди.
Під час минулорічних революційних подій художник був на Майдані, захищав права українців та підтримував рідний народ у скрутні часи. Після пережитого потрясіння митцю важко було повертатися до творчості. Ідею свого наступного твору Віктор Михайлович довго виношував у серці. І от його почуття та переживання вилились у картині “Борітеся – поборите!” На полотні зображено козака, який б’ється із двоголовим орлом. Автор вдало зобразив віковічну боротьбу українського народу із загарбниками, нашу волелюбність та духовну могутність.
Віктор Цапко не залишається байдужим до виховання сучасної молоді: влаштовує виставки, зустрічі. Нещодавно художник побував у Шишацькій обласній гімназії-інтернаті для обдарованих дітей. Гімназисти були щиро вражені його талантом творити красу, а розмова з митцем стала справжнім задоволенням не лише для учнів, а й для вчителів. Кошти, отримані за продаж картин, Віктор Михайлович перераховує учасникам бойових дій у зоні АТО.
Після численних поїздок художник-мандрівник формує суть свого буття на землі: “Світ варто бачити своїми очима, а не тільки знати про нього з того, що пишуть у книжках чи говорять люди. Усе пізнається у порівнянні. Я тривалий час працював за кордоном, та любов не має кордонів, вірність собі не залежить від географічного місцеперебування. Я зі своєю Україною не розлучаюсь ніколи”.
Живопис – його молитва. Замість слів у ній – подібний до ритму серця шурхіт пензля об полотно. Замість мелодії – гармонія краси. Від її звучання світ за вікном стає трошки ближчим до неба.

Арміне Мелконян
Учениця Шишацької обласної гімназії-інтернату для обдарованих дітей, призер ІІ (обласного) етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту
учнівських науково-дослідницьких робіт членів Малої академії наук