Хрещення Руси-України Володимиром Великим – подія загальновідома. Але хто з духовенства звершував тоді це святе таїнство? На жаль, про першого Предстоятеля Православної Церкви в Руси-Україні, митрополита Київського Михаїла відомо далеко не всім. 28 червня священнослужителі та парафіяни молитовно вшановують його пам’ять.
Про життя святителя Михаїла дослідникам справді вдалося знайти дуже мало інформації. В одних джерелах ідеться про те, що за походженням він був сирійцем, в інших наголошується на його болгарському корінні. Власне, більш-менш відома його біографія тільки з 988 року, коли під час Володимирового хрещення він був присланий до Великого князя в Корсунь (Херсонес, на території нинішнього Севастополя) Царгородським Патріархом Миколаєм Хризоверхом. Потім разом із Володимиром прибув до Києва. Розглядаючи ці події, варто враховувати, що літописні свідчення та історичні дослідження мають ряд розбіжностей щодо хронології запровадження християнства в Руси-Україні.
Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожа на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав у великих містах кафедри. Передусім святитель охрестив усе князівське оточення: синів Володимира Великого, князівську знать і військо. “Того ж самого часу сам митрополит Михаїл, – писав святитель Димитрій Ростовський у книзі “Літопис-Синопсис”, – охрестив наодинці в криниці або в джерелі всіх дванадцять синів Володимира, яких він мав від різних дружин. З того часу це джерело над Дніпром, де хрестилися сини Володимира, й понині називається Хрещатик”.
Коли Великий князь Володимир наказав зібрати всіх жителів Києва на березі Дніпра для святого хрещення, його також звершив митрополит Михаїл із багатьма пресвітерами. У Києві святитель заклав на честь свого небесного покровителя обитель Св. Архістратига Божого Михаїла й при ній – дерев’яну церкву. В майбутньому на цьому святому місці спорудили великий Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир.
Після хрещення Києва святий Михаїл благословив князя Володимира на будівництво першої кам’яної Десятинної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 990 році в супроводі єпископів та воєвод святитель відвідав Новгород, де наказав порозбивати ідолів, багатьох людей охрестив, побудував декілька храмів і поставив у них священиків. Пізніше просвітив у вірі християнській Чернігів, Переяслав, Бєлгород, Володимир-Волинський, Ростов Великий.
На Київській митрополичій кафедрі святитель пробув недовго. Через чотири роки після Хрещення Руси-України (992) відійшов до Господа. Деякі історики вважають, що спочатку його останки покоїлись у Михайлівській дерев’яній церкві, яка слугувала йому кафедрою, а вже потім їх перенесли до Десятинної церкви, яка стала кафедрою київських митрополитів, наступників святого Михаїла.
Найімовірніше, в 1103 році мощі святителя Михаїла були перенесені до Антонієвих печер, а в 1730-му – до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Свято-Успенський собор був підірваний під час Другої світової війни. За однією версією – більшовиками, за іншою – фашистами, тому доля раки з мощами святителя Михаїла в подальшому невідома. Найімовірніше, вона була знищена вибухом, як і багато інших поховань, які знаходилися в соборі з давніх-давен.
Пам’ять святителя Михаїла вшановується не тільки влітку, а й восени, перед Покровою, 13 жовтня.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.