Чи реально нині познайомитися у транспорті зі своєю другою половинкою і до чого призводять такі зустрічі взагалі?
Олена (31 рік): “У мене в житті був транспортний роман. Я їхала потягом до Харкова і познайомилася з хлопцем. Він виявився харків’янином, цікавим співрозмовником. Показав мені місто… Обмінялися телефонами. Два місяці зустрічалися то там, то тут. Проте він був не готовим до сімейного життя. Але я здобула досвід спілкування, і це немало”.
Дмитро (24 роки): “Я познайомився з дівчиною під час прогулянки на велосипедах. Це було в обласному центрі, неподалік Білої альтанки. За чотири місяці, що каталися вдвох, ми стали друзями і покохали одне одного. Мої родичі сміються, кажуть, що нас посватав велосипед”.
Геннадій (68 років): “Зі своєю майбутньою дружиною Олесею я познайомився на “ракеті”. Вона їхала до батьків із сільгоспзагону, де працювала влітку. А я – з відрядження. За три години нашого спілкування в дорозі з’ясувалося, що ми вже два роки знаходимося поряд. Я жив тоді на тій же вулиці, на якій був її інститут. Щодня проходив повз вікна її учбового корпусу… Через рік ми одружилися. У нас дві доньки. Магдалина, старша, теж познайомилася зі своїм чоловіком у транспорті. Одного разу потяг запізнився на дві години. Тролейбуси не ходили. Довелося доньці брати таксі. Поряд із нею сів молодий чоловік… Виявився він галантним кавалером. Сподобався Магдалині. Вони вже п’ять років разом. А молодша, Анастасія, минулої зими ледь не потрапила під колеса автівки. Отак познайомилася зі своєю половинкою…”
Юлія (57 років): “Я познайомилася зі своїм першим коханням у автобусі. Наш клас їхав на екскурсію в Умань Черкаської області до дендропарку “Софіївка”. В автобусі були не тільки однокласники, а й діти з паралельного 6-Б класу. Один із них написав мені записочку і передав через друга. Тоді розпочався наш шкільний роман. Як тільки нас не називали, то “Ромео” і “Джульєтта”, то “Грей” та “Ассоль”. Не знаю, як би склалося життя, проте у дев’ятому класі Віктор виїхав з міста, бо батька-військовослужбовця перевели служити на Далекий Схід. Ще рік ми листувалися, а потім стали рідко писати одне одному, а по закінченні школи листування перервалося. Цікаво, як склалася доля Віктора? Чи згадує він ту поїздку?”

Записала Світлана ПОЛІЩУК.